Ідея перетворити великий мотоцикл на маленький автомобіль, м'яко кажучи, не нова: цим займалися і саморобники, і маститі компанії. Найпростіше, на наш погляд, рішення знайшов житель Мінська шістьдесят років тому.
Хто бодай трохи експлуатував мотоцикл з коляскою, той знає це відчуття. Начебто і не просто мотоцикл у тебе, адже і на дорозі стійкий, і речі є куди покласти, і пасажира від дощу якось можна заховати, та все одно – захист від негоди залишається мінімальним. Очевидно, подібні думки хвилювали і власника мотоцикла Jawa 250/353 з боковим причепом Velorex 560, яким він придбав на початку 1960-х.
Саморобка мінського конструктора А.Г. Длотовського являє собою трицикл на шасі "Яви" з коляскою.
Jawa 250 була не найпотужнішою в лінійці чехословацького виробника, але надійність і довговічність її були на висоті. Певно тому житель Білорусії Олександр Длотовський, вирішивши перетворити мотоцикл на щось більш комфортабельне, не став втручатися особливо в технічну частину "Яви".
Сміливість і простота рішення вражає: ймовірно, професійний інженер ніколи не зважився б на таке. Однак самодіяльний конструктор діяв рішуче: він переніс місце мотоцикліста-водія в коляску, розмістивши друге сидіння попереду пасажирського. Заодно переніс туди ж кермо та інші органи управління, а зверху накрив все це кузовом з великим склом, дверцятами, що піднімаються, кватирками, склоочисниками та іншими атрибутами "дорослого" автомобіля.
Комфорт в салоні саморобки не порівняти з умовами поїздки на мотоциклі з коляскою.
Правда, одна серйозна модернізація все ж була впроваджена. 250-кубовий мотор "Яви" власник перетворив на 0,5-літровий, додавши другий циліндр в ряд. На двотактному двигуні таке зробити більш-менш нескладно, хоча довелося допрацьовувати і картер, і колінвал, і, природно, систему запалювання. Враховуючи, що стандартний одноциліндровий мотор Jawa-250 розвиває 12 к.с., від двоциліндрового можна очікувати не менше 20-22 "конячок". Тож швидше за все в потоці транспорту того часу двомісна машина трималася більш-менш впевнено.
При цьому транспортний засіб вийшов триколісним, по суті залишившись мотоциклом з боковим причепом: на спицованих колесах, з прямим (без редуктора) рульовим управлінням, одним ведучим заднім колесом, послідовним перемиканням передач.
Саморобний автомобіль на базі Jawa 250 знаходився в експлуатації близько 30 років. Він цілий і сьогодні.
Вражає й естетика автомобільчика: погодьтеся, дизайн вельми вдалий, особливо якщо врахувати, яка конструкція лежить в основі і наскільки несумісні речі дизайнер повинен був поєднати. І тим не менш, автомобільчик має цілком гармонійний вигляд, і це пояснюється тим, що його творець А.Г. Длотовський за професією художник і свого часу навіть керував дизайнерським союзом Білорусії.
Зауважимо, що для знаючої людини даний трицикл – не такий вже й дивний: історія транспорту знала ще більш чудернацькі конструкції. Наприклад, мотоколяска Velorex 16/250 чехословацького виробництва (1950 – 1971 рр.). Вітчизняним авто-мотолюбителям цей бренд знайомий за бічними причепами з кузовом зі склопластику для мотоциклів Jawa, а у себе на батьківщині фірма продавала також і самохідні засоби.
Чехословацька "триколка" Velorex 16/250 була промисловим аналогом мінської саморобки. В основі – та ж Jawa 250, але зі стоковим мотором в 12 к. с.
Так, з точки зору компонування Velorex виглядав більш раціональним, однак він мав кузов з... дермантину – на відміну від мінчанина, чехи вирішили заощадити не на технічній стороні трицикла, а на його оболонці. До речі, в основі дермантинової машинки – все та ж Jawa-250, ось тільки двигун ніхто не переробляв.
На завершення додамо, що мінська саморобка експлуатувалася аж до початку 2000-х років, а це дещо говорить про її технічні якості.
Джерело: auto.24tv.ua
