Ми знайшли ще один унікальний автомобіль, зроблений в Україні в минулі роки. І машина ця змогла нас чимало здивувати – в ній знайшлася дуже цікава родзинка.
Вперше саморобний автомобіль з назвою "Ластівка" з'явився в українській частині тусовки "Самавто" в 1969 році. Через рік про роботу конструктора з Дніпропетровської області дізналася вся величезна країна – машину запросили на VIII Всесоюзний парад-конкурс аматорських автоконструкцій, де вона отримала нагороди в двох номінаціях.
Рідкісний для раннього "Самавто" випадок: саморобний автомобіль має стильний і гармонійний вигляд.
Разом з іншими учасниками пробігу машина – саморобна! – проїхала того літа пів Європи: Москва – Мінськ – Вільнюс – Клайпеда – Рига – Таллінн – Ленінград. А через десять років центральна преса знову написала про "Ластівку" з Новомосковська. На XIV Всесоюзному параді-конкурсі у 1980 р. вона посіла друге місце і отримала звання лауреата.
Але на фото з того фестивалю ми бачимо зовсім інший автомобіль! Як же так? Спроби розібратися призвели до ще більшої плутанини: ми знайшли зображення ще двох "Ластівок" … Тобто разом – чотири! Зрештою все пояснилося дуже просто.
Але почнемо з 1969-го року. Тоді звичайний робітник-електрослюсар з міста Новомосковська Пантелей Заблуда, що на Дніпропетровщині, задумав зробити собі автомобіль. Не тому, що не міг купити стандартний – такий у нього був, а тому, що хотів не як у всіх. І зробив.
На Московській ВДНГ перша "Ластівка" поки без номерів.
На роботу пішло два роки, кілька листів металу і комплект агрегатів від "Запорожця". Машина вийшла вдалою, хоча автомобільним інженером Пантелей Семенович не був. Але його рівня загальнотехнічної освіти виявилося достатньо, плюс автор виписував кілька автомобільних журналів, в тому числі і закордонних, звідки черпав інформацію про найсвіжіші віяння. Зрозуміло, що з технічної точки зору запозичити щось у зарубіжного автопрому аматору було неможливо, а ось що стосується дизайну – його "Ластівка" не була схожа ні на одну з вітчизняних моделей.
Але уявіть собі – незабаром з такою любов'ю зроблений автомобіль автору став нецікавим. І Пантелей Семенович радикально перебудував свою машину. Зовсім іншим став кузов – омолодили стиль, додали другу пару дверей. А ось начинка залишилася колишньою, і ходова, і силовий агрегат – від "Запорожця".
Після першого рестайлінгу "Ластівка" Пантелея Заблуди знайшла вигляд, актуальний для початку 1970-х.
Але у своїй другій реінкарнації "Ластівка" проіснувала недовго, тому що на XIV Параді-конкурсі в 1980-му році вона поїхала знову іншою – вже з прямокутними фарами і в цілому в більш суворій стилістиці. Суттєва новація – потужний "жигулівський" двигун, дозволений до використання саморобниками нової редакції "Технічних вимог". На цьому фестивалі автомобіль з Дніпропетровської області знову зібрав кілька призів... Але і цього самодіяльному автоконструктору було замало.
Тому в другій половині 1980-х машина пережила черговий глибокий рестайлінг – вона знову наздогнала час (точніше, знову трохи обігнала його): м'які обводи сілуету, спадаюча лінія багажника, інтегровані пластикові бампери, "листя" на бортах. Цей апгрейд став для саморобки останнім.
Третя версія "Ластівки" була готова 1980-го року. На фото вона брендована символікою Всесоюзного автопробігу журналу "Техника – молодёжи".
Природно, поки ми розбиралися з "Ластівками", виникло кілька питань. Наприклад, як так, що настільки різний зовні автомобіль весь час зберігав одне і те ж ім'я, і більш того – одні і ті ж реєстраційні номери? Насправді, нічого дивного – адже в техпаспорті на саморобку не описувався її зовнішній вигляд. А основоположні фактори цієї машини зберігалися у всіх поколіннях: кузов седан, 5 місць і задньомоторна компоновка.
Так-так, не дивуйтеся, аж до останнього, четвертого покоління машина зберігала заднє розташування силового агрегату. Уявляєте, чого варто було поєднати вазівський мотор з трансмісією "Запорожця"?! Там же, в задньому звисі, помістився і радіатор з розширювальним бачком.
Четверта версія "Ластівки" з'явилася наприкінці 1980-х. Дизайн був досить передовий для того часу.
До речі, одна з нагород, якою відзначили автомобіль на XIV Параді-конкурсі в 1980-му році – за вдале рішення системи охолодження при задньому розташуванні двигуна. Наприклад, повітрозабірник вписаний в капот двигуна (позаду) так продумано, що це помітно тільки при найближчому розгляді.
Що стосується номерного знака – ви помітили, що за поєднанням цифр він вельми цікавий? У номерів "Ластівки" є власна історія. Після побудови в 1969 р. автомобіль довго не могли зареєструвати. Тому що його довжина перевищувала норми, визначені діючими тоді "Технічними вимогами до автомобілів, виготовленим в індивідуальному порядку". Редакція цих правил від 1965 р. орієнтувалася на використання в якості бази для саморобок мотоколясок і "горбатого” “Запорожця", а машина українського умільця мала в довжину 4,2 м.
"Ластівка" завжди була задньомоторною. І двигун ВАЗ, який замінив під час другого рестайлінгу ЗАЗівський агрегат, теж поставили ззаду.
Для поїздки на конкурс до Москви власнику видали тимчасові номери. І вже там, під час експозиції на ВДНГ, велике начальство з МВС СРСР особисто провело тест-драйв "Ластівки". Машина генералу сподобалася, і за командою в Дніпропетровську область був спущений наказ – саморобку зареєструвати. Що і було зроблено, причому з видачею "гарних" номерних знаків.
А сьогодні? Саморобний автомобіль "Ластівка" вже більше 20 років дбайливо зберігається в гаражі у спадкоємців конструктора. Ним багаторазово цікавилися колекціонери ретротехніки і маємо надію, що коли-небудь машина колись займе гідне місце в тій чи іншій експозиції.
Джерело: auto.24tv.ua
