Два обстріли та без утрат. Так минає доба на лінії фронту. Під прицілом окупантів на Луганщині – захисники хутору Вільного, ця ділянка найбільше наближена до ворога. Останні кілька днів на цьому напрямку неспокійно. Терористи ведуть вогонь як зі стрілецької зброї, так і з мінометів. Репортаж з передової Вікторії Ковальової.
Журналісти вирушили на позиції, які найбільше піддаються вогневому впливу окупантів на Луганщині. Це хутір Вільний. Відстань до супротивника на певних ділянках фронту тут сягає кількох десятків метрів.
Військові розповідають: останніми днями з боку окупантів летять не лише кулі, а й 82-міліметрові міни. Більші калібри ворог застосувати не наважується, бо боїться зачепити свої позиції. Адже через малу відстань між укріпленнями тут навіть можна почути, про що говорить ворог.
"У вербальному контакті чуємо, як вони між собою сваряться, як вони нас сварять, я думаю, що вони нас недолюблюють, тому що просто бачать, де ми і як ми близько", – міркує боєць Віктор.
Ніч проти понеділка біля Хутора минула напружено. Ворог щосили намагався спровокувати українських захисників на вогонь у відповідь.
"Обстрілювали з ПКМов, з автоматів. Нічого такого великого не було. Пару ВОГів не прицільно прилетіло. Бояться! Бояться і просто нас провокують на відкриття вогню. Але в нас є накази. Ми їх намагаємося не порушувати, а вони просто витягують на вогонь", – пояснює військовослужбовець Вадим.
Попри домовленості щодо припинення вогню, Мінських угод на цій ділянці фронту окупанти не дотримаються. Відносний спокій зберігається лише вдень. Щоночі – обстріли.
"Їм просто хочеться воювати. Решта їм не цікаво. Вони, як я розумію, не бачать сенсу, вони хочуть стріляти, вони стріляють постійно. У них такого поняття як наказ нема, як нормальне мирне життя", – вважає армієць.
Тому на позиціях біля Вільного армійці завжди напоготові, адже тиша може припинитися будь-якої миті. Поки немає провокацій – поновлюють знання з тактичної медицини.
Наталя – бойовий медик підрозділу. Майже за 5 років на фронті врятувала не одне життя. Каже: під час навчань головне завдання – довести всі дії до автоматизму.
"Для хлопців – хто знає, той повторить, хто не знає, той навчиться. Тому що необхідно. Вони знаходяться в таких умовах, звісно, не дай Боже, але це повинна знати кожна людина", – переконує Наталя.
Удома на Вінниччині на Наталю чекає 6-тирічний син:
"Синочку! Мама скоро буде вдома! Чекай мене! Я тебе дуже-дуже люблю!".
"Армія зараз нормально забезпечена, тили надійні, ми сподіваємося. Тому все буде добре. Перемога буде за нами, я в цьому певен", – наголошує армієць Віктор.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, Луганська область, "5 канал"
Міни виробництва РФ розривались просто в будинках українців – ФОТО з Золотого
