Двоє українських військових зазнали травмувань через вибухи минулої доби. Про це, за уточненою інформацією, повідомляє штаб ООС. Загострення ситуації військові спостерігають по всій лінії фронту. Кореспондентка "5 каналу" Євгенія Китаїва побувала на околицях Авдіївки. Звідти її репортаж.
"Загинув товариш, ось на цьому самому місці. Було попадання, а потім другий постріл був і влучила прямо в шию йому. Залетіло через бійницю", – розповідає військовослужбовець ЗСУ Володимир.
Піхотинці розповідають, як від ворожої снайперської кулі 15 жовтня загинув помічник гранатометника Юрій Громович. Стрілець окупантів ударив серед білого дня.
"Я почув приліт кулі і підбіг сюди ж, бо я бачив, як він ішов дивиться. Неможливо було нічого зробити, тому що сильна кровотеча була. Постріли були безшумні. Були просто прильоти куль", – каже армієць.
Володимир почав надавати першу медичну допомогу побратиму, однак поранення було несумісне з життям. Каже, після влучання в піхотинця, снайпер не зупинявся і продовжував стріляти: "Він знову начав сюди стрілять. Було 4-5 пострілів саме сюди вже. Я його відтягнув, а вже були постріли знову сюди".
Окупанти на тому не зупинилися. Уже наступного дня вдарили по захисниках Авдіївки з мінометів та стрілецької зброї.
Військовослужбовець ЗСУ з позивним "Рускій" говорить: "Із міномета 82-го був обстріл вчора зранку, в 7:30 десь. Один приліт сюди, два прилетело в ліс. Два СПГ еще прилітало сюда на край. І вчора потихеньку "ложили" по нас вчора".
Уламки ворожих мін розліталися радіусом 100 метрів і нівечили все на своєму шляху. Піхотинці демонструють наслідки.
"Осколки тут от в стіні, на бочці свіжі осколки, і тут прилетіло", – каже армієць із позивним "Рускій".
На цих позиціях своє рідне місто Авдіївку захищає і Юрій. За його спиною рідний дім і родина. Коли, у 2014-му, війна прийшла до його міста, він уже служив за контрактом. Юрій пригадує, тоді для всіх військовослужбовців, які служили в авдіївській частині, запровадили казармений режим. І хоч дім був за сотню метрів, із казарм нікого не випускали. Зв'язатися з родиною не було можливості.
"Хвилювалися тоді. Особливо, коли не стало зв'язку і світла не було, не було можливості подзвонити. Звичайно, мати переживала дуже", – розповідає Юрій.
На той час піхотинцеві було 23. На околицях рідного міста у червні 2014-го він прийняв свій перший бій. Того літа хлопець зрозумів, що таке втрачати побратимів щодня. Того ж літа він видихнув із полегшенням, коли Авдіївку звільнили від російсько-терористичних військ. Однак каже, війна триває і якщо вже взяв до рук зброю, то йти треба до перемоги.
"Я ж у своїй державі живу, правильно? Я давав присягу людям. Не армії, а людям, на вірність українскому народу. Тепер треба виконувати свої обов'язки", – каже армієць.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
"Це не в мами вдома": відверто про життя морпіхів "на нулі" – ФОТОРЕПОРТАЖ
