На Луганщині вшанували пам'ять загиблих у бою під Красною Талівкою. 25-го серпня 2014-го року група диверсантів перейшла українсько-російський кордон і здійснила напад на прикордонний наряд. Тоді в бою полягли 4-ро прикордонників. На 5-ті роковини побратими та батьки загиблих зібралися на місці, де сталася трагедія. Там же побувала і Вікторія Ковальова.
Від прикордонної ділянки неподалік Красної Талівки до окупованої території майже 70 кілометрів, до Росії - лічені метри. Саме тут 5 років тому російські диверсанти перетнули кордон і здійснили напад на українських прикордонників.
"У нас завжди були дружні відносини. Ми з прикордонниками російськими спілкувалися, і коли всі ці події трапилися, ми були дуже збентежені. Тоді вже у нас помінялося все", - пригадує Олена Сімоненко, військовослужбовець ДПСУ.
Близько третьої дня 25-го серпня 2014-го троє прикордонників виявили диверсантів, які відкрили вогонь. Під час стрілянини загинули двоє: інспектор Олег Сороченко та кінолог зі Станиці Луганської В'ячеслав Фірсов. Мати В'ячеслава розповідає: після загибелі сина забрала його службового собаку додому. Пес і досі чекає господаря вдома.
"Ту дорогу, куди ходив Славко, він знає. Вийде на вал біля залізної дороги и чекає", - ділиться Світлана Фірсова, мати загиблого бійця.
На допомогу вирушив підрозділ із резерву на чолі з підполковником Євгеном Пікусом. Проти них ворог задіяв міномети, БТРи та БМП. А згодом обстріляв українців із вертольотів.
"Ми не могли їм протидіяти. Вони закидали нас димовими завісами. Поряд з димовою завісою вели постійно обстріл. У них була відповідна техніка дуже серйозна, якої ми на той момент не мали", - пригадує Олексій Салманов, військовослужбовець ДПСУ.
Зрештою, росіяни відступили. А щоб приховати військове вторгнення, під прикриттям броньованих машин вивезли вбитих та поранених. Під час цього двогодинного бою загинули ще двоє прикордонників: Євген Пікус та Дмитро Арнаут. Кількох поранених вдалося евакуювати Олені Сімоненко. Діловод луганського прикордонного загону тоді перебувала у Красній Талівці. Згадує, після телефонного зв'язку з побратимами вирушила на підмогу.
"Я дізналася з телефонного дзвінка, що техніка вся їх розбита, що вони не можуть звідти добратися, бо це дуже далеко. Вони в пішому порядку збираються сюди, але їх обстрілюють. У мене є власний автомобіль. Я оділа бронежилет, каску, взяла автомат, який у нас був весь час з собою в той період, і поїхала туди. Я місцева. Я добре знаю місцевість", - пригадує Олена Сімоненко.
У п'яту річницю трагедії учасники події традиційно збираються на місці загибелі побратимів. Тут уже встановили пам'ятний хрест і облаштували міні-музей з історії бою.
"Тут ми бачимо рештки речей, які належали, як прикордонному наряду, який ніс службу і хлопців, які загинули під час зіткнення, і рештки речей, були знайдені вже після завершення цих бойових дій. Рештки речей, які належали ДРГ, військовослужбовців Російської Федерації. Тому що у нас на озброєнні таких речей немає. Плюс разом з тим були знайдені прилади нічного бачення з бірками Російської Федерації", - пояснює Владислав Кобиляков, військовослужбовець ДПСУ.
Торік Луганський прикордонний загін отримав почесне звання імені полеглого в бою під Красною Талівкою Героя України Євгена Пікуса.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, "5 канал"
Джерело: 5.ua
