КМДА не може чіпати пам'ятник – через статус пам'ятки національного значення. Киває у бік Міністерства культури. Ті ж закидають місту неспроможність знайти гідне місце для перенесення Щорса. Не поспішає давати дозвіл на такі роботи і Кабмін. Тим часом самим постаментом ширяться тріщини…
Недодекомунізований пам'ятник Щорсу, як той кіт Шредінґера – він є і водночас начебто немає. Похований за щільними банерами, він роками чекає вердикту від чиновників.
Гіпсовий "протез" на місці відламаної ноги, образливі написи на постаменті і сліди посиденьок наркоманів. Від колишньої величі бронзового Щорса – й слід прохолов. Як учинити зі скульптурою: зберегти на місці чи відправити на звалище історії – думки киян розійшлися.
Подалі від дискусій кілька років тому пам'ятник завісили банерами. Та шила в мішку не сховаєш, кажуть містяни.
Міністерству культури імпонує ідея парку радянських пам'ятників. Саме відсутністю такого місця тут пояснюють, чому Щорс і досі на бульварі Шевченка. На запит "5 каналу" відповідають: питання демонтажу зависло між двома законами – "Про декомунізацію" і водночас "Про охорону культурної спадщини".
Зазначають: "Враховуючи історико-культурну цінність зазначених пам'ятників, варто розглядати питання їх переміщення до установи, яка може забезпечити їх збереження, зокрема спеціально створеного Київською міською державною адміністрацією Музей тоталітаризму або іншого музейного закладу. На сьогодні відповідні пакети документів від КМДА щодо переміщення зазначеної пам’ятки до Мінкультури не надходило".
"Чому ми?" – дивується зі свого боку Київ. Створення такого парку – питання загальнонаціонального значення, переконані чиновники. До того ж 6-метровий Щорс переїзду може не пережити.
Якщо ми його перемістимо з одного парку в інший, то питання все одно залишиться відкритим. Це буде проблема – це так. Бо це одна з найкращих кінних композицій, яка формувалася вже на місці. Тому розібрати її, не зруйнувавши якусь деталь, це практично неможливо", – пояснює перший заступник директора Департаменту культури КМДА Сергій Анжияк.
Водночас в Інституті національної пам'яті, що опікується декомунізацією, наголошують: відсутність порозуміння від виконання закону не звільняє.
"Він має бути демонтований, адже цей пам'ятник є символікою і не має перебувати в публічному просторі на бульварі Шевченка. З точки зору закону, це лише необхідність дотримання відповідної процедури, а не дискусія про те, демонтувати чи не демонтувати його", – акцентує начальник юридичного відділу інституту Сергій Рябенко.
Від таких бюрократичних колізій, голова "тріщить" не тільки у чиновників, а й у самого пам'ятника – на постаменті вже видніються розколини. Тож рішення загрожує одного дня саме звалитися комусь на голову.
Олена Соловйова, Михайло Третяк та Орест Пона, "5 канал"
Джерело: 5.ua
