Сьогодні багато автомобілів, в тому числі і історичні, ми називаємо не по-заводському, а по-своєму – то ласкаво, то зневажливо. Але ж в пору їхньої молодості прізвиська були зовсім іншими.
Водії середини минулого століття можуть розповісти нам чимало специфічних подробиць про своє шоферське життя. Цього разу ми розпитали наших консультантів про те, як раніше називали популярні автомобілі.
Сьогодні ми згадаємо лише оригінальні історичні прізвиська – тобто ті, якими користувалися радянські водії в період, коли ці автомобілі були молодими. Тому в наш список не потрапили ні "шоха", ні "Копійка", ні "Косміч", ні "Фердинанд", ні інші пізніші найменування.
Раніше до автомобілів ставилися більш ніж шанобливо. Тому прізвиська отримували далеко не всі моделі. Для розуміння картини – жителі кавказьких республік, як особливі цінителі автотранспорту, навіть спілкуючись російською, часто іменували машини так, як прийнято звертатися до шановних людей в традиціях їхньої національної культури – тобто в чоловічому роді: "нуль шостий", "нуль п'ятий", "чорний “Волга”…
Щодо мармона – залишається тільки припустити, що це відсилання до американського вантажного всюдихода Marmon-Herrington. Невеликою партією він був закуплений для Червоної Армії під час Другої світової, але мав зовсім не схожу на ЗІЛ-157 зовнішність – з кабіною над двигуном і двома осями (третє фото).
Газон – будь-яку вантажівку марки ГАЗ післявоєнного періоду називали саме так, починаючи від ГАЗ-51 (1946 – 1975) і закінчуючи ГАЗ-3309 (1989 – 2020 рр.). І тільки фахівці, коли потрібно було уточнити якусь особливість моделі, додавали заводський індекс – 51-й, 52-й, 53-й та ін. До слова, основна масова вантажівка ГАЗу, що випускається сьогодні, носить офіційне найменування ГАЗон Next (з 2014 р.).
Гармошка – після 1973 року, коли в Союзі з'явився Ikarus-280, так називали будь-який автобус або тролейбус зчленованого типу. Характерною прикметою 280-го і подібних машин був еластичний плісирований чохол, що прикриває місце з’єднання основної частини кузова і причепа.
Буханка – вона ж таблетка, він же УАЗ-452 (1965 – наші дні). Мікроавтобус підвищеної прохідності на шасі позашляховика УАЗ. Аналогія з хлібо-булочними виробами в зовнішності цього авто явно простежується, а таблеткою його називали в Збройних силах, де машина й дотепер несе медичну службу.
Головастик – це УАЗ-452д (з 1966 р.) бортова версія "буханки". Своє неформальне ім'я пуголовок отримав за характерний силует з високою округлою кабіною, що нагадує передню частину жителя водойм.
Каблучок – він же пиріжок, він же – Іж-27151, розвізний автомобіль на шасі "Москвич-412" (1972-2001 рр.). Машини перших серій випускалися переважно як пікап, і в профіль цей незвичайний для тієї країни автомобіль справді нагадував перевернуту жіночу туфельку.
Пиріжком каблучок став пізніше, коли більшість примірників стали випускати з фургоном, на якому у містах доставляли до місця продажу продукцію їдалень і кулінарій
Соняшник – він же кентавр, він же автобус КАвЗ-651/-685 (1958 – 2008 рр.). Автобус використовувався переважно в сільській місцевості, іноді він навіть вивозив пасажирів просто на поля – школярів, студентів. Цікаво, що ця модель залишалася соняшником на всій території України: при спілкуванні російською мовою подсолнухом її не називали.
Відносно кентавра теж все ясно: передня частина "тулуба" у його була від вантажівки ГАЗ, задня – від автобуса, подібно до того, як була "влаштована" двоскладна істота з античної міфології.
Козлик – він же бобик, він же газик. Так називали три покоління радянських легких всюдиходів 4х4 – моделі ГАЗ-67, ГАЗ-69, УАЗ-469. Козлик – бо через коротку базу позашляховик козлив, розгойдуючись з носа на корму, бобик – бо був спритним і всюдисущим, як дворовий пес, а газик – бо був маленьким ГАЗом.
Горбатий – він же мильниця, він же запік... Власне, список теплих прізвиськ ЗАЗ-965 можна продовжити, але для українського читача це навряд чи потрібно робити. Як і пояснювати походження всіх цих імен – вони й досі на слуху.
Вухатий – ЗАЗ-966 і ЗАЗ-968. З ними все ясно – характерною рисою "запорожців" другого сімейства (1966 – 1979 рр.) аж до моделі 968м (1979-1994 рр.) були вуха-повітрозабірники. Іноді ці машини теж називали мильницями, у тому числі і безвуху модель 968М.
Зубило – прізвисько, яке придумали для ВАЗ-2108 автомобілісти – заздрісники. Через брак явних недоліків нової моделі апологети "Жигулів" старих поколінь придумали "вісімці" такий докір – за схожість обтічного клиноподібного кузова з відомим слюсарним інструментом. Але в широке вживання дане прізвисько не надійшло, зазвичай трьохдверний "Супутник" називали "вісімкою".
Нюся – таке тепле душевне ім'я носила в СРСР машина Nysa N521 і 522, побудована в Польщі на базі нашої ГАЗ-20 "Победа". Зменшувально-пестлива форма жіночого імені Анна перегукувалося з написанням бренду, та й сам мікроавтобус (до нас поставлялася саме пасажирська версія) виглядав м'яким і неконфліктним.
Членовоз – будь-який представницький автомобіль, на якому їздили вищі керівники держави – в тому числі і члени Політбюро центрального комітету правлячої партії КПРС. Мало хто з громадян знав заводські індекси (хоча вони не були секретом) урядових ЗІЛів і ГАЗів, тому фольклор народив слово членовоз – за аналогією з молоковозом, панелевозом і подібним спецтранспортом. Рідкісний для радянського часу приклад прізвиська з негативним відтінком.
Інвалідка – вона ж моргунівка, вона ж мотоколяска С-3А (1958 – 1970 р.). Мікроавтомобільчик з мотоциклетним моторчиком експлуатувався громадянами з проблемами опорно-рухового апарату, так що з його неформальною назвою все ясно.
Тим більше, що заводське найменування і сьогодні неправильно вимовляють навіть фанати ретротехніки: багато хто говорить СеЗеА – замість Ес-Три-А. Що стосується прізвиська моргунівка, то машинка отримала його вже в пізні радянські часи, хоча фільм "Операция Ы" з персонажем-інвалідом у виконанні Євгена Моргунова вийшов ще в 1965 р.
Взагалі-то найменування автомобілів – ціла наука, до якої провідні світові компанії підключають не тільки компьютери і маркетологів, а й вчених-філологів, і психологів, і знавців історії. І напевно, вищим досягненням команди, що дає машині ім'я, можна вважати випадок, коли заводське ім'я збігається з тим, що прижилося в народі. Хоча немає нічого дивного в тому, що народ виявляється більш влучним на язик, ніж цілі бригади професіоналів ономастики.
Джерело: auto.24tv.ua