Цей мотоцикл суттєво відрізняється від усього, що народжувалося коли-небудь у КБ київського мотозаводу. Це був проект серійної моделі, хоча знайшлися вагомі причини, щоб він залишився лише прототипом.
Щось робити з продукцією КМЗ треба було давно: мотоцикли М-750 кількох майже однакових модифікацій конструктивно були недалекі від довоєнного М-72, який у свою чергу був аналогом німецького опозитника BMW-R71 (1938 р.).
Новий обвіс перетворив важкого МТ на такого собі стилягу, хочай усі прояви брутальної сутності сховати не вдалося
Власно, конструкторське бюро заводу постійно працювало над оновленням продукції, але 1966-го року модернізація мала бути найбільш радикальною. За такої нагоди новинка, яка за заводською нумерацією отримала індекс МТ-8, також уперше була нагороджена власним ім’ям “Дніпро-1”.
Перш за все, для перспективного байка підготували новий опозитний двигун МТ801 – з горішніми клапанами, новими циліндрами, колінвалом та системою змащування, 32 к.с. потужності та об’ємом 650 см куб. Екіпажна частина в цілому залишилася від моделі “діючої” на 1966 рік серійної моделі К750М, але гальма заднього колеса і коляски зробили з гідравлічним приводом. У 4-ступінчастій МКП з’явилася задня передача.
Крім радикально оновленої зовнішності МТ-8 мав отримати власне ім’я “Дніпро-1” та новий 650-кубовий двигун на 32 к.с.
А зовні МТ-8 мав бути зовсім незвичним. Оформлення екстер’єру виконали у модному для того періоду стилі, із розвиненими капотами, що закривали більшу частину екіпажної частини. Свій обтічник отримала навіть труба керма, як це було прийнято для моторолерів. Але першим впадав в око масивний модуль, що об’єднував фару із паливним баком. Це також нагадувало моторолери, але в ті ж роки подібний стайлінг розвивали деякі інші мотовиробники, наприклад, польський SHL, а ще раніше – східно-німецький MZ у своїй лінійці ES кінця 1960-х років.
Дизайнерський мотив із перетіканням форм бака у корпус фари та закритою боковиною в ті роки обігравався не лише киянами: MZ ES250, SHL Gazela та Jawa 50
Вітрове скло у сполученні із профільованими захисними щитками ніг створювало для водія комфортну зону аеродинамічної тіні, з чим у радянських “опозитів” завжди були проблеми. Між тим, дана обставина для МТ-8 набувала нового значення, оскільки новий двигун дозволяв важкому транспортному засобу (340 кг) розганятися до 110 км/год.
Певно, стильний обвіс “Дніпра-1” погіршив його геометричну прохідність. Між тим головним споживачем важкого мотоцикла був мешканець села
Зовсім іншим став і боковий причіп. Він більше не був сталевим човником для розміщення кулеметника із військовим спорядженням, а перетворився на цілком прийнятним у стилістичному плані витвором. Запасне колесо тепер не нагромаджується зверху коляски, а сховане під нею.
На дослідному виробництві заводу зробили 12 екземплярів МТ-8 “Дніпро-1”, як пройшли всебічні випробування, але в серію мотоцикл пішов в іншому вигляді. Масове виготовлення нового бака, крил та облицювання вимагало виготовлення шампового оснащення. Коштів на це ніхто не виділив, і наступною моделлю КМЗ став мотоцикл у колишній, довоєнній стилістиці, він залишився у вітчизняній мотоісторії власне, не як МТ-8, а як К-650.
Врешті-решт МТ-8 став таким. В серію пішов мотоцикл без зміни стилістики і під назвою К-650
Чесно кажучи, тих, хто приймав рішення щодо фінансування нового дизайну для мотоцикла МТ, можна зрозуміти. З раціональної точки зору наділяти його новим обличчям сенсу не було. Адже для населення будь-яка з двох марок важких мотоциклів (що київські, що ірбітські) був жаданою мрією незалежно від дизайну. В деякі періоди черги на “Дніпри” і “Урали” розтягувалися на багато років, і новий дизайн на їх скорочення ніяк би не вплинув, швидше навпаки.
А в армії, куди відправлялася частина випуску мотоциклів (і куди за мобілізацією мали піти всі приватні МТ і ІМЗ), громіздке стильне облицювання взагалі б тільки заважало. Не доводилося розраховувати мотовиробникам і на імпорт, адже крім оновленого стилю, “Дніпрам” потрібне було б і радикальне технічне оновлення – а про нього тоді не йшлося.
Як на 1966 рік дизайн важкого мотоцикла “Дніпро-1” був гостромодним. Але у вітчизняних умовах це не було вирішальним фактором для постановки на конвеєр
Тому і залишився МТ зовні в цілому таким, яким був задуманий його творцями наприкінці 1930-х. До речі, колишній двійник нашого МТ – ірбітський “Урал” – сьогодні має певний успіх за кордоном саме завдяки своїй передвоєнній стилістиці.
Джерело: auto.24tv.ua