– Германе Валерійовичу, останнім часом ми часто чуємо про те, що борги енергоринку перед Енергоатомом сягнули неймовірного рівня. Про яку суму йдеться, в чому причина такої заборгованості та хто ваші боржники? Чи вистоїть компанія?
- Компанія вистоїть - попри ті складнощі, які певною мірою є об'єктивними, якщо зважати на падіння споживання електроенергії, але в першу чергу викликані боргами, що утворилися на ринку.
Щоб зрозуміти суть проблеми, треба згадати минулий рік, коли вступив у силу новий Закон та з 1 липня розпочав роботу новий ринок електричної енергії. Поясню механізм виникнення цих боргів. В умовах нового ринку Енергоатом почав роботу, зайшовши туди із заборгованістю попереднього періоду перед ним на рівні 11 млрд 700 млн грн. Будь-якій компанії, яка опиняється у нових умовах із новими правилами гри з таким величезим боргом доводиться важко.
Окрім цього, напередодні запровадження нового ринку електричної енергії Кабінет міністрів ухвалив правила ПСО (покладання на держпідприємство спеціальних обов'язків для забезпечення населення доступною електроенергією – ред.), за якими Енергоатом був обмежений у можливості вільно продавати свою товарну продукцію. Це зіграло у великий мінус. І хоча опісля механізм ПСО змінювався, борги тільки накопичувалися – не лише перед Енергоатомом, а всередині самого ринку. В цьому основна проблема: сьогодні велика кількість державних підприємств відчувають дискримінацію на ринку, наслідком якої є накопичення боргів перед ними.
11,7 млрд грн – це борг попереднього періоду, те, що завинило Енергоатому держпідприємство "Енергоринок". Але в умовах функціонування нового ринку накопичено ще 8,5 млрд грн боргу перед компанією. Ці кошти нам винне держпідприємство "Гарантований покупець". Плюс борг Укренерго перед Енергоатомом – це близько 4 млрд грн. Сукупно отримуємо заборгованість перед НАЕК "Енергоатом", що перевищує 24 млрд грн. Це створює нові виклики для нас та складнощі для функціонування підприємства. Наприклад, на сьогодні борг Енергоатома перед підрядниками, які виконують для нас важливі роботи – в рамках продовження строків експлуатації енергоблоків АЕС і будівництва стратегічних об’єктів – складає близько 10 млрд грн.
– Тобто через заборгованість перед компанією вона також накопичує борги?
– Безумовно, але ми шукаємо шляхи вирішення проблеми, і певні кроки вже зроблено. Ми розраховуємо, що вони матимуть ефект. Швидко питання такої заборгованості не вирішується, цей процес займає більше часу, ніж нам би хотілося.
– Чи виправдав себе механізм ПСО? Як він працює і чи працює взагалі?
- Механізм ПСО працює. Це соціальна місія Енергоатома – компанія віддає певний обсяг виробленої продукції для забезпечення населення доступною електроенергією. Однак важливо, який саме об'єм виробленої атомними електростанціями продукції ми віддаємо.
Коли в рамках ПСО ми мали віддавати 85-90% своєї продукції, це позбавляло компанію можливості вийти на ринок і почати торгувати електроенергією. Тому ми працювали над тим, щоб змінити механізм ПСО. Сьогодні вже маємо змінену, перехідну модель: 50% виробленої електроенергії віддаємо для населення за ціною 1 копійка за кіловат-годину, а решту можемо продавати на ринку. Тепер чекаємо, якою буде модель ПСО, що почне працювати з наступного року. Важливо розуміти, що саме така модель дає можливість тримати ціну на електроенергію для населення на низькому рівні.
В цьому і полягає соціальна місія компанії – забезпечувати населення доступною енергією, не накопичуючи боргів. Бо якщо ви частину своєї продукції віддаєте по копійці за кіловат-годину, то принаймні за решту з вами мають розраховуватись. Це і є основною причиною непростого фінансового становища, в якому опинилася компанія, – ми не можемо і віддавати нашу продукцію по копійці для населення, і функціонувати, коли ринок продовжує генерувати борги перед нами за поставлену електроенергію.
– Ви вважаєте, що ця ситуація може призвести до підвищення ціни на електроенергію для населення?
– Ситуація справді непроста, але з будь-якої ситуації завжди є вихід. Це не означає, що треба підвищувати ціну для населення. Та й регулювати ціноутворення - це не наша функція. Але Енергоатом, виробляючи більше 50% електроенергії, що споживає країна, виступає ключовим гравцем на ринку. Ми - державна компанія, і ми зокрема повинні гарантувати таке функціонування вітчизняного ринку електричної енергії, щоб він забезпечував інтереси як промислових виробників, так і споживачів.
– Які шляхи виходу з фінансової кризи ви бачите?
– По-перше, Верховна Рада прийняла Закон про погашення боргів старого ринку (Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електроенергії", підписаний президентом України 14 липня – Ред.). Ми розраховуємо на його виконання. У ньому йдеться про випуск облігацій, які мають бути внесені до статутного фонду компанії, а для цього потрібні відповідні зміни до Держбюджету.
– Тобто очікується ще бюрократична тяганина?
– Так, це не дуже швидкий процес, але ми рухаємося. Закон підписано, відкритим лишається питання його виконання. Окрім того, у вересні президент України підписав Указ, яким доручив Кабміну вирішити питання погашення боргів енергоринку зокрема перед Енергоатомом (Указ Президента №406 від 22 вересня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики", який зобов’язує уряд вжити "вичерпних заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася перед виробниками електричної енергії" - ред.). На виконання цього Указу Прем'єр-міністр вже віддав велику кількість доручень, відбулися наради, робота йде. Сподіваємося, найближчим часом ці питання – критичні як для нас, так і для функціонування ринку – будуть вирішені.
–Ви стверджуєте, що Енергоатом виробляє понад 50% електроенергії, яку споживають в країні. Та ми пам’ятаємо досить гучний скандал, коли Україна спробувала імпортувати електроенергію з Росії. Чи дійсно наша держава має потребу в імпорті електроенергії?
– Експорт та імпорт взаємопов'язані. Якщо ви експортуєте якусь продукцію, то маєте надати можливість також імпортувати її. Але ми спокійно можемо забезпечити Україну електроенергією завдяки власним потужностям. В цьому питанні ми не залежимо ні від кого.
– Низка країн Європи починає будувати атомні станції та розширювати частку атомної генерації. Тобто попри розмови про необхідність збільшувати частку «зеленої» енергії бачимо розбудову атомної енергетики. Навіть бідна країна Бангладеш заходилася будувати другу АЕС. Чому атомна галузь почала так бурхливо розвиватися?
– Польща теж планує будувати атомну електростанцію за участі американської компанії Westinghouse, це величезний проєкт. Атомна енергетика, фактично, переживає ренесанс в усьому світі. І Україна може бути флагманом цього тренду.
Чому? Відповідь проста: атомна енергія - найдешевша, найбезпечніша і екологічно чиста. До того ж, вона – запорука розвитку високих технологій, які завжди дають поштовх для промислового виробництва в державі – за рахунок локалізації виробництва (механізм, за яким оператор атомних електростанцій забезпечує замовленнями вітчизняні підприємства – ред.).
Ну і головне: саме атомна енергетика здатна стабільно забезпечувати електроенергією велику кількість споживачів. Ось Німеччина повністю відмовилася від атомних станцій, але велике питання, чи правильно вони вчинили. Сьогодні у німців серйозні проблеми, спровоковані таким рішенням, і вони вже вимушені закупати електроенергію в інших держав.
– Чи впливає на плани Енергоатома запуск Білоруської АЕС? Вона запустилася, пропрацювала один день і перелякала всіх.
– На цій атомній станції працюватимуть два енергоблоки встановленою потужністю по 1200 МВт, це величезний об'єм електроенергії. Тобто в них буде опція експорту електроенергії до інших країн. Безумовно, це впливає на плани Енергоатома. Але реалізують вони її? Давайте подивимося. Якщо не помиляюся, вже є рішення прибалтійських країн про те, що вони не прийматимуть електроенергію з Білорусі.
– До яких країн експортує електроенергію Україна, який це відсоток від загального обсягу?
– Поки об'єми експорту невеликі. Ми експортували електроенергію до Білорусі, сьогодні цей об'єм туди вже не постачається. Невеликий об'єм постачання електроенергії до Молдови.
Та ми з великими очікуваннями дивимося на експорт, бо маємо і потужності, і можливості експортувати електроенергію. Насамперед дивимося у бік ЄС. Започатковані відповідні проєкти, які однак ще не дійшли до стадії реалізації. В будь-якому разі, це дуже важливий напрямок з точки зору надходження коштів і в бюджет компанї, і в державний бюджет, а також з точки зору становлення Енергоатома як гравця на ринку експорту.
– Що нам потрібно зробити, щоб вийти на європейський ринок?
– Тут може бути декілька опцій. Ключовий гравець для нас у цьому сегменті – НЕК "Укренерго", бо саме вона працює над синхронізацією української енергосистеми з енергосистемою Євросоюзу. Якби зараз українська система вже була синхронізована з європейською, ми б мали можливість експортувати до країн ЄС максимально можливі об’єми електроенергії. Сподіваємося, що синхронізацію буде завершено 2022-2023 року.
Треба розуміти, що українська енергосистема будувалася в тому числі з метою підтримки завдяки експорту колишніх країн соцтабору. В нас є лінії, які з'єднують нас із європейськими країнами-сусідами, і це дає можливість пришвидшити процес синхронізації.
Укренерго тестує енергоблоки наших АЕС на предмет технічної можливості синхронізуватися. Тестування проходить успішно. Окрім цього, існує проєкт під назвою "Енергетичний міст", започаткований 2015 року. Він уже майже дійшов до фінішу, лишалося підписати угоду про створення консорціуму, але виникли певні проблеми. До нього мали увійти найбільша атомна компанія Франції – EDF (Électricité de France), американська компанія Westinghouse і польська Polenergia. Сьогодні конфігурація консорціуму вже має бути іншою, є інформація про те, що частину Polenergia викупила іноземна компанія.
Тим не менш, ми покладаємо великі надії на цей проєкт. Його основна ідея полягала в тому, щоб від’єднати 2-й блок Хмельницької АЕС від Об’єднаної енергосистеми України та спрямувати його потужності виключно на експорт електроенергії до країн ЄС. А за рахунок коштів від такого експорту планувалося побудувати 3-й і 4-й енергоблоки Хмельницької АЕС.
– Побудова енергоблоків №3 та №4 ХАЕС тільки в планах чи Енергоатом вже приступив до реалізації проєкту? На якому він етапі?
– По-перше, остаточне рішення прийнято. У вересні Президент України був на ХАЕС, побачив блоки та доручив Кабміну підготувати відповідний законопроєкт про будівництво Х-3 і Х-4. Ми зі свого боку вже розпочали підготовчі роботи силами внутрішніх будівельних підрозділів компанії. Ми будемо будувати ці енергоблоки, хоча не всі від цього в захваті.
– Чому у цієї ідеї є противники?
– Багато причин. Виникають питання щодо того, якими будуть ці енергоблоки з точки зору технології. Наприклад, будівельна готовність Х-3 становить 65-70%. Коли розпочиналося його будівництво, він був розрахований під старі радянські реактори. Відповідно, можливо, реактор для цього енергоблока вироблятиме компанія Škoda JS. Однак ми відкриті до перемовин, ведемо їх з багатьма світовими компаніями – корейськими, американськими, зокрема обговорювали цей проєкт із компанією Westinghouse.
– Розкажіть про проєкт "Енергетичний міст Україна – ЄС". Він має забезпечити синхронізацію?
– "Енергетичний міст" – це окремий проєкт, він розроблявся без прив'язки до синхронізації. Але фактично це її елемент. І сьогодні він має право на життя - в тому чи іншому вигляді, з тими чи іншими учасниками. А процес синхронізації відбувається паралельно. "Енергетичний міст" - це також проєкт, що потребує часу та інвестицій. Але цілком реально реалізувати його за півтора-два роки. Якщо прийде інвестор і вкладе кошти, то чому б нам не спробувати, не почати? Коли українська та європейська енергосистеми будуть синхронізовані, "міст" працюватиме трохи в іншому варіанті.
– Поки що Україна продовжує вивозити відпрацьоване ядерне паливо до РФ, у зоні відчуження триває будівництво Централізованого сховища для такого палива. Коли плануєте завершити це будівництво? І скільки коштів ми зможемо заощаджувати щорічно, якщо не будемо вимушені вивозити відпрацьоване ядерне паливо до Росії?
- Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦХОЯТ – Ред.) будується. Ми плануємо завершити будівельні роботи у грудні цього року. Для введення ЦХОЯТ в експлуатацію ще маємо пройти інспекцію Держатомрегулювання. Під час будівництва Енергоатом побачив масу проблем навколо цього Сховища. Були питання до підрядників – будівельних організацій, виникали кримінальні справи. Ситуація складна, але ми його добудуємо.
Та щоб почати експлуатацію ЦХОЯТ уже наступного року, потрібно вирішити ключове питання – під’їзної залізничної колії. Якщо 2021 року ми не запустимо ЦХОЯТ, то знову будемо вимушені сплатити Росії близько 200 млн доларів за вивіз і утилізацію відпрацьованого ядерного палива. Тому це не просто питання Енергоатома, це стратегічне завдання держави Україна. Ми постійно нагадуємо про те, що цю колію (залізнична колія Вільча – Янів довжиною приблизно 32-34 км – Ред.) потрібно розчистити та реконструювати.
– Тобто сама колія є, її лише потрібно реконструювати?
– Так, а спочатку розчистити від кущів та чагарників. Це питання - у компетенції Мінекології. А Міністерство фінансів має виділити кошти на такі роботи. Нещодавно була нарада у прем'єр-міністра, він видав доручення щодо того, як мають виділятися кошти на цю колію. Сподіваюся, до критичної дати вона запрацює.
– Питання логістики вимагатиме часу?
– 34 км – це чималий обсяг робіт. Думаю, 5 місяців – це реальний термін для їх завершення.
– Нещодавно Енергоатом підписав меморандум із Нафтогазом про об'єднання зусиль у галузі розробки проєктів з використання водню. Що це за проєкти і для чого вони потрібні?
– Ми постійно шукаємо нові можливості для розвитку вітчизняної атомної енергетики. Це - безперебійна і безпечна робота енергоблоків, стабільне забезпечення населення і промисловості електроенергією. Ми прекрасно розуміємо, що сьогодні існує велика кількість опцій для використання потужностей компанії з урахуванням світових напрацювань. Наразі Європейська Комісія дуже уважно і прискіпливо вивчає тему водню і можливостей водневих технологій, фахівці розробляють відповідні програми. Адже Європа хоче рухатися до максимальної екологічності, тому тема виробництва водню дуже актуальна, і головний драйвер цього процесу - Німеччина.
Як ми прийшли до ідеї підписання меморандуму з НАК "Нафтогаз"? Очевидно, що ми маємо величезні можливості для виготовлення водню, а Нафтогаз вивчає перспективу його транспортування. Якщо ми поєднаємо ці зусилля, то найвірогідніше, зможемо експортувати водень до Європи. Наразі готові напрацювання можливих технічних рішень. Німеччина вже чекає, там у цьому проєкті дуже зацікавлені.
– А Україні потрібен водень?
– Нині ми виробляємо водень лише для власних станційних потреб. Але це технологія майбутнього, і якщо поступово ми переведемо транспорт на водень, - це, безумовно, на благо екології та розвитку, і буде великим кроком вперед.
– У вас уже є потенційні покупці?
– Ми дивимося на європейський ринок. Ми говорили про експорт електроенергії, а зараз – про експорт водню. Це складне технічне питання, фахівці працюють. Але це нові ідеї, які треба втілювати в життя.
–Протягом якого терміну ви плануєте реалізацію цього проєкту?
– Сьогодні не хочу називати певні строки, але комунікація з європейськими колегами є. Вони також працюють над тим, щоб проєкт якнайшвидше запрацював, тому я налаштований оптимістично.
–Які ще інноваційні проєкти Енергоатом планує реалізувати найближчим часом?
–Ми уже реалізовуємо проєкт будівництва data-центрів поблизу АЕС. Це не суперсучасні технології, але це те, що ми можемо пропонувати просто зараз. Для будь-якого data-центру основні питання – це вартість електроенергії та стабільність її постачання. Тому ми вже підписали два меморандуми із двома різними компаніями, найближчим часом почнуться роботи з будівництва data-центрів поблизу українських АЕС.
Ми ведемо перемовини з різними компаніями, включаючи такі як Microsoft. Ми запрошуємо до себе всіх і кажемо: дивіться, у нас є такі потужності, майданчики, можемо забезпечити ось таку вартість електроенергії, такий фізичний захист. Бо ви ж розумієте, який рівень безпеки на атомних станціях, і наскільки це важливо для data-центрів з огляду на безпеку інформації, яка там зберігається.
– На початку листопада Атомпрофспілка анонсувала протестні акції у містах-супутниках українських АЕС. Чому це сталося і як питання вирішується?
– Це продовження акцій, які відбувалися влітку. Причиною тоді стали зміни в правилах ПСО. Запропонована тоді Міністерством енергетики формула визначала, яким чином Енергоатом може торгувати на ринку власною електроенергією. Потім або внаслідок дій профспілки, або коли всі побачили, що формула не працює, її було змінено.
– Це пов’язано із заборгованістю перед Енергоатомом?
– Ці акції поновилися, оскільки люди зрозуміли, що ситуація із погашенням заборгованості перед компанією не вирішується. Були певні моменти, які "підлили масла у вогонь". В одному з протоколів засідання Кабміну йшлося про вивчення досвіду інших країн стосовно передачі ядерних установок і ядерних матеріалів з державної власності в приватну. Представники галузі зрозуміли це як спробу приватизації Енергоатома, а це дуже болісне питання для атомників. Наскільки я розумію, до протоколу було внесене некоректне формулювання. Але питання заборгованості перед Енергоатомом нікуди не поділося.
– Триває епідемія COVID-19. Хворих щодня більшає. В Енергоатомі повідомили, що компанія буде облаштовувати лабораторії для тестування на COVID-19 у містах-супутниках. Що це за проєкт?
– Проблема була в тому, що тести, які здавали мешканці міст-супутників, збирали та везли в лабораторії інших міст за 10 кілометрів. Тому зараз ми облаштовуємо лабораторії прямо на місцях. Робота триває. Думаю, це питання найближчого місяця.
Джерело: 5.ua