УКР РУС
» » "Вогонь зі сторони РФ не припинявся добу" : що розповів учасник найдовшого в історії рейду ЗСУ про похід у тил ворога
Всі новини

"Вогонь зі сторони РФ не припинявся добу" : що розповів учасник найдовшого в історії рейду ЗСУ про похід у тил ворога

Фільм про цю військову операцію став одним із перших в Україні документальних про російсько–українську війну. "Рейд. Сила нескорених" Що ж лишилося за кадром? Військовий аналітик Олександр Сурков розповів про те, у чому полягала суть рейду:



  • В перших числах серпня обстановку на лінії зіткнення можна розбити на декілька ділянок бойових дій. В першу чергу, це сектор А, Луганськ. Нашим силам в секторі А вдалося пробити коридор до Луганського аеропорту. Накопичити доволі сильне угруповання. Створити в районі Лутугіна міцний укріпрайон, із якого планували вести бойові дії на Ізварине і Краснодон, а також у сторону Ровеньків і Красного Луча (тепер Хрустальний – ред.) аби продожувати перекриття кордону


Мапа бойових дійскріншот


  • Далі в районі Дебальцева, сектор С, після того, як у середині липня звільнили Дебальцеве, наші сили просунулися вперед. Одна з тактичних батальйонних груп вийшла до Шахтарська, та противник чинив сильний спротив, і заволодіти містом не вдалося.



    По лінії сектору Б, Донецьк, тривав фронтальний витиск противника, був деблокований ДАП і продовжувався рух.



    Щодо сектору Д, в ці дні виведено українську групу з–під кордону. Разом із цим командування сектору спочатку спланувало перекриття по меншому радіусу в районі Ровеньків, але це зробити не вдалося – не вистачало сил. Надалі намагалися блокувати ворога по лінії від Лутугіна і Степанівки – до Красного Луча. Саме в цей момент на базі батальйонно–тактичних груп 95–ї бригади була створена штурмова, точніше, передова група, яка мала діяти як таран – пробивати позиції противника і виконувати задачі. Група здійснила рейд. Вийшла в сторону Степанівки і Савур–Могили, де до неї приєдналася 1–ша батальйонно–тактична група 30–ї бригади. Спільно вони почали діяти на блокування угруповання противника на лінії Лутугіне – Степанівка.


Фільм "Рейд" – одна з перших документалок про російсько–українську війну. стрічку знімали дуже швидко і показали світові 2015 р.

"Наша група багато спілкувалася з військовими. Саме від них був запит на створення такого фільму. І для них були такі стрічки цікаві й важливі. Чому саме "Рейд"? Це почалося з фрази військового експерта Філіпа Карбера про те, що наші десантники в той час здійснили найдовший в історії моторизований рейд у тилу ворога", – розповідає ініціатор зйомок Олексій Макухін.

"Це документальний фільм, тому сценарію як такого не було. Був певний план, за яким ми рухалися, з ким хотіли поговорити. А потім розмова складається як складається. Хтось із військових закритий і не хоче говорити. Хтось не дуже розуміє про що. Багато організаційних питань було. Були зйомки, в т. ч. і реконструкції, на полігоні. Це було просто: ми раз домовились, і військові зрозуміли – що нам треба, по–військовому, зрозуміли завдання і почали виконувати", – додає він.


Легендарний рейдскріншот

Головні герої фільму – не актори, а реальні військові. Один із них – гість студії "Таємниць війни" на "5 каналі" полковник ЗСУ, Герой України Сергій Собко. 27 липня 2014 р. батальйонна тактична група під керівництвом Собка разом із десантниками 95–ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур–Могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів ЗСУ і Прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією.

Коли Вам запропонували зйомки у фільмі "Рейд", чи одразу Ви погодилися? І наскільки цей фільм історично правдивий?

Пам'ятаю, після зимових подій 2015 р., коли обстановка стабілізувалася і на фронті було більш–менш спокійно. Аби донести правду до населення, я погодився одразу. І взяв участь у зйомках фільму.

Мені цей фільм дуже подобається. Але часто можна почути від учасників Рейду, що не відображено всього спектру подій, не всі бої висвітлені, не вся інформація викладена. З іншого боку, можна зрозуміти і режисера, і авторів – як вмістити все в одну годину?


.скріншот

Літо 2014 року. Ваш батальйон в складі 30–ї бригади був частиною військового задуму. Чи розуміли ви це на той момент?

Рейдовий загін був сформований із різних підрозділів. У мене особисто не було розуміння, в чому ми будемо брати участь. Загальновідомо, що всі завдання визначалися тільки найближчим із них, і про подальше завдання ставало відомо лише по завершенню цього найближчого завдання.

Де зустріло вас це завдання? Де був ваш підрозділ?

З березня 2014 р. батальйонно–тактична група виконувала завдання на кримському напрямку. Ми там перебували до липня. 2–й батальйон 30–ї бригади з квітня виконував завдання в АТО. І тільки в липні нас переміщено з кримського напрямку в зону АТО. Здійснювали пересування комбінованим способом, залізничним транспортом і своїм ходом у район Солнцева. Там розміщувався штаб 72–ї бригади. Перше завдання ми отримали там.


Легендарний рейдскріншот

В чому полягала суть завдання?

Ми мали здійснити марш по території, де, ймовірно, знаходилися незаконні збройні формування, і вийти в район Петрівського, де мали зустрітися з підрозділами 95–ї бригади та 51–ї бригади. Там я мав перейти у підпорядкування Михайла Забродського.

Якщо йдеться про Петрівське, то вам потрібно було штурмувати Савур–Могилу?

Так, але після того, коли я перейшов у підпорядкування Заброського. Про штурм я довідався від нього.

30–та бригада тоді вже добряче повоювала. Там були і втрати. Як ви мотивували особовий склад, коли почали рух у сторону АТО?

Дуже часто на шикуваннях особового складу батальйону мене запитували: "Скільки ми будемо тут?". Я відповідав, що настане час, коли ми 100%–во будемо там. І знову маємо використовувати будь–яку нагоду, щоб покращитися.

Були люди, які відмовлялися від занять із бойової підготовки, мотивуючи це тим, що "нам це не потрібно". Але їх була меншість.

Були випадки, як ми прибули, що ці люди, які рвалися в бій, коли потрапили в АТО – перші відмовилися виконувати завдання. А ті, хто стояв тихо, готувався, – йшли в бій і виконували завдання беззаперчно.


Легендарний рейдскріншот

Чи можна говорити, що вашим першим завданням в АТО були саме рейдові дії?

Щойно ми прибули в Сонцеве, нас зустріли дуже "тепло". Ми розмістились на ночівлю і обладнали елементарні укриття, сховища для особового складу. Першої ж ночі нас обстріляли зі сторони РФ реактивними системами залпового вогню "Град". На щастя, втрат не було.

Кожен відчув, де він знаходиться. І кожен розумів, що небезпека чатує, і треба бути дуже обережним. Надалі, під час маршу до Петрівського, ми одного разу вийшли на незаконні збройні формування, але було вирішено не вступати в бій, ми їх просто обійшли і продовжили рух до Петрівського.

В Петрівському був незначний спротив зі сторони НЗФ. Атаки бойовиків були пригнічені. Ми вийшли у визначений час і визначений район, де зустріли командира 95–ї бригади.

Рейдові дії об'єднали чимало українських військових підрозділів. У рейді протяжністю 470 км, майже третина якого – 170 км – була походом у тилу ворога, брали участь такі підрозділи СЗУ:



  • 95–та окрема аеромобільна бригада



    25–та окрема повітрянодесантна бригада



    30 –та окрема механізована бригада



    51–ша окрема механізована бригада


Легендарний рейдскріншот

Що було далі? І яким був ваш пункт призначення?

На штурм Савур–Могили ми витратили близько години. Одразу після закінчення, у бойовій машині, засобами зв'язку я отримав наступне завдання від полковника Забродського – про взяття Степанівки. Хвилини пішли на планування. Практично сходу приступили до штурму Степанівки.

Чому окупована Степанівка була важливою для нас?

Через Степанівку пролягали шляхи постачання наших військ.

Підрозділи 72–ї, 79–ї бригад виконували завдання вздовж південно–східного українсько–російського кордону. Шлях постачання до них проходив через Маринівку, яка була трохи на південь від Степанівки. І дуже важко було завжди прорватися конвоєм до своїх військ через цей населений пункт, тому важливо було звільнити шлях.


.скріншот

Наскільки важко було звільняти Степанівку і чи чинили опір бойовики?

Коли ми зайшли в Степанівку, то побачили, що позиції були обладнані інженерно на високому рівні. Тобто обороною Степанівки займалися люди, які, як мінімум, у минулому служили в армії. Не виключено, що це були інструктори російської армії. Спротив був значний.

Рухаючись вулицями і здійснюючи зачистку під прикриттям бойових машин, бойових машин піхоти і кулеметів, вони сміливо атакували наші підрозділи. Але все стало на свої місця, коли ми оглянули їхні позиції. Мій особовий склад знаходив наркотичні засоби, які, ймовірно, спричняли цю сміливість.


Легендарний рейдскріншот

В чому проявлялася така "відчайдушність"?

Наприклад, зі слів екіпажів танків, вони бачили, коли з вікон, з окопів майже по пояс або й у повний зріст виходив противник на наші підрозділи, здійснював неефективну стрільбу і, відповідно, був знищений.

Куди ви рушили після звільнення Степанівки?

Наступною була Дмитрівка – село на схід від Степанівки. Спроба взяти Дмитрівку була невдалою. Через значний артилерійський вплив із РФ нам не дали навіть підійти до населеного пункту. Тому було прийняте рішення обійти Дмитрівку з північного напрямку.


.скріншот

Куди пішли потім? Де була ваша кінцева точка?

Потім було завдання забезпечити вихід угруповання, яке знаходилося вздовж держкордону – близько 3000 військовослужбовців ЗСУ. Завдання: забезпечити цей вихід шляхом облаштування мостової переправи через річку Міус.


Легендарний рейдскріншот

В середині серпня українські сили декілька разів намагалися оточити окупантів і не дати їм зайти вглиб країни. Про те, як це відбувалося, розповів військовий аналітик Олександр Сурков.

"Після виводу основного угруповання, яке знаходилося вздовж кордону, у командування визрів задум третьої спроби блокування противника в районі Стаханова, Горлівки і Донецька. Задача була такою ж – перекрити будь–яку можливість підвозити боєприпаси, живу силу, фактично взяти угруповання, яке перебувало на захід від Красного Луча, в "котел".

Щоб здійснити це, зі сторони Лутугіна висунулася батальйонна група 30–ї бригади, зі сторони Міусінська і Степанівки – задіяні підрозділи, які забезпечували вихід наших військ із–під кордону. Тобто там уже знаходилися тактичні групи 95–ї та 30–ї бригад – і вони, продовжуючи рейд, почали рухатися в сторону Красного Луча.


.скріншот

Узявши Красний Луч, сили 95–ї бригади (оскільки вони довго перебували у стані руху і безперервних бойових дій) командування відправило через позиції противника у сторону Дебальцева на їхній пункт дислокації – Слов'янськ. У районі Міусінська і Красного Луча залишилася тактична група Сергія Собка. Вона продовжувала діяти в цьому напрямку і утримувати ворога. Цікаво, що саме в цей момент у цьому напрямку відбувався вихід тих, хто залишився з угруповання Стрєлкова–Гіркіна, які 10–15 серпня намагалися пробитися через наші позиції, фактично пробилися і втекли з України.


Мапа бойових дійскріншот

На жаль, стратегічний план не був виконаний через низку об'єктивних і суб'єктивних причин. Тим не менше, жорсткий супротив наших військ, чітке рішення командування перекрити постачання бойовикам примусили росіян перейти до активного вторгнення в Україну.

Ви на той час розуміли, яка на вас лежить місія – що ви маєте закріпитися, аби дати можливість вийти нашим військовим з–під кордону?

Так, ще коли ми штурмували Савур–Могилу і Степанівку, не відчували усієї відповідальності, коли метою було забезпечити вихід нашого угруповання.

Розкажіть детальніше про це завдання?

Територія від Степанівки до місця облаштування мостової переправи знаходилася під контролем ворога. Ми мали, по–перше, тримати маршрут руху від Степанівки, де були наші війська, до місця облаштування мостової переправи. Це було зроблено за рахунок виставлених додаткових блокпостів силами 3–го механізованого батальйону 30–ї бригади. Було організовано, відповідно до рішення командира 95–ї бригади (тоді Михайла Забродського) охорону району облаштування мостової переправи.


.скріншот

На декілька кілометрів від цього місця було виставлено мережу позицій опорних пунктів взводів – саме це завдання було покладено на мою батальйонно–тактичну групу, і десантники займалися безпосередньо облаштуванням цієї мостової переправи. У складі рейдового загону були інженерні підрозділи, які мали сили та засоби, щоб облаштувати переправу.

Мостова переправа будувалася в бойових умовах. Чи обстрілював ворог?

Всі запам'ятали ту ніч – вогонь зі сторони РФ був постійний. Він не припинявся добу. Без перебільшення, можна було збожеволіти від цього всього. Розриви. Вплив. Поранені. Уражена техніка. Все було важко для особового складу.

Але ми встояли. І враховуючи майстерність наших інженерів, десантників, які встановили мостову переправу в дуже вигідному місці, де були високі береги по обидві сторони річки. Жоден артснаряд не досяг цієї цілі. Міст залишився цілий.

Вивід 24–ї, 72–ї і 79–ї бригад був справою честі для вас. Що ви знали про своїх побратимів із тих підрозділів?

Там були наші друзі. Ми знали багатьох офіцерів, які проходили службу там. І навчання були, і були до цього спільні бойові збори, де ми знайомилися. Ці колективи були близькі до нас на рівні офіцерів–сержантів. Солдати, можливо, менше один одного знали.


.скріншот

Була історія, коли Ви з вашим підрозділом залишилися в ізоляції. Розкажіть про це.

Після виходу наших військ із–під кордону наше командування хотіло здійснити поділ району АТО на умовні дві частини і відрізати шляхи постачання до Донецька. Але після введення 8–мох батальйонно–тактичних груп 24 серпня Росією, після того, як наші війська змушені були залишити Степанівку, ті підрозділи, які виставили блокпости від Степанівки до Міусінська, мусили відійти частково до Степанівки на 3–й батальйон і до мене в Міусінськ. Саме тоді ми опинилися в повній ізоляції.


.скріншот

Відповідно до рішення начальника Генштабу Віктора Муженка, 95–та бригада після цього етапу рейду була виведена на відновлення боєздатності. Ми залишилися там самі. В ізоляції пробули до тижня. Мали зв'язок із командуванням вищим, із начальником Генштабу, з керівником сектору Д. Нам було завдання "триматися".

Вам не було "образливо", що ви допомогли вийти трьом тисячам військових, а самі опинилися в ізоляції?

Не було. Ми розуміли, що можуть скластися різні обставини. Ми чули і бачили, що відбувалося на південь від нас, із 24 серпня – в районі Степанівки. Там також бої не припинялися. І отримавши завдання протриматися близько тижня, ми налаштувалися на це. Але коли час спливав і ми бачили, що змін немає, то стурбованість була.


.скріншот

Як вам вдалося вийти?

Закінчивши вибивати наші підрозділи зі Степанівки і ключових ділянок, які простягалися аж до Міусінська, противник зосередив зусилля на підрозділі 1–ї батальйонно–тактичної групи, що знаходився в Міусінську, в Красному Лучі і Боково–Платово. Декілька днів все це тривало. Ми успішно тримали оборону.


Легендарний рейдскріншот

Міусінськ був зайнятий і нами (південна частина), і противником (північна частина). Це погіршувало наше становище.

Але на щастя, батальйонно–тактична група 2–го батальйону наблизилися до нашого північного підрозділу, який стояв у Боково–Платово, і забезпечила нам вихід із Міусінська і вихід на північ. Вони здійснили просування під впливом противника. Втратили двох військових, зайняли північ Міусінська, окуповану противником, і створили умови, щоб ми могли успішно вийти.

Майже повне оточення бойовиків у Донецьку та Луганську спровокувало Кремль до того, що вони посилили свої гумконвої і збільшили їхню кількість, які заходили на територію України.

Білі вантажівки

Інформація про "гумконвої" вперше заявилася 11 серпня 2014 р. – коли у розмові з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Барозу Володимир Путін заявив, що відправляє на окуповану територію Донеччини і Луганщини "допомогу місцевому населенню".

Наступного дня, 12 серпня, з підмосковного Наро–Формінська в бік російсько–українського кордону вирушили 280 білих КамАЗів. Як заявили в Росії, вантаж конвою, – гречка, рис, перлова крупа, речі першої необхідності. Але перевірити, що насправді в автівках, ані українським прикордонникам, ані міжнародним організаціям Росія не дала.


.скріншот

У ніч на 13 серпня російський "гумконвой" намагався прорватися на Харківщину в супроводі військової техніки. Цю спробу Україна заблоковала на дипломатичному рівні. А до пункту пропуску приїхали харківські активісти та волонтери, щоб перешкодити можливому перетину кордону вантажівками.

15 серпня журналісти змогли оглянути білі КамАЗи у Донецьку Ростовської обл. Частина машин виявилась майже порожньою. В окремих із них були дошки, які зазвичай підкладають під гусениці важкої техніки для захисту транспорту від пошкодження.

22 серпня колона з 145 машин перетнула держкордон України в районі контрольваного бойовиками пункту пропуску Ізварине – без згоди і супроводу представників Червоного хреста. Українських прикордонників, які мали б оглядати вантаж, заблокували на території РФ.

23 серпня білі камази покинули Україну. РНБО заявила, що путінські КамАЗи вивезли з Луганська обладнання патронного заводу та обладнання для виробництва радіолокаційних систем "Кольчуга" донецького заводу "Топаз". Згодом з'явилася підтверджуюча інформація про демонтаж обладнання на оборонних заводах ОРДЛО. Ще пізніше прилади луганського машинобудівного заводу виявили в Чувашії.


.скріншот

За роки війни Росія відправила на окуповану територію Донеччини і Луганщини понад 2 сотні "гумконвоїв". За оцінками експертів, у них агресор постачає російським найманцям боєприпаси та зброю. Останніми роками кількість вантажівок у колонах не перевищує пів сотні.

Щоразу, як білі КамАЗи перетинають непідконтрольну Україні ділянку кордону, українське МЗС направляє Росії ноту, вимагаючи припинити міжнародно–протиправні діяння проти суверенітету України. Але реакції на це не отримує.

До кінця 2020–го Росія планує відправити в Україну ще три конвої – 29 жовтня, 26 листопада та 17 грудня 2020 року. Останній був зафіксований 27 серпня.

Що відчуває командир, коли виходить із підрозділом з ізоляціі?

Кожен із нас під час рейду розумів, що шляху назад нема. Є тільки один – уперед. Усі докладали чимало зусиль, аби дійти до кінцевої точки. Коли ми завершили рейд, відчуття були різні. Була і радість, бо виконали це удже важке завдання. І смуток, бо втрати були суттєві. Люди переживали через те, що не всім вдалося завершити цей рейд.


Легендарний рейдскріншот

На вашу думку, якби Росія не ввела війська 24 серпня, чи вдалося б нам завершити війну в 2014 році?

Беззаперечно. Якби не було втручання регулярних військ у тому обсязі, в якому це відбувалося, то місяць або два – і ЗСУ розгромили незаконні збройні формування на Сході.

Який вклад 30–ї бригади у нашу невелику перемогу 2014–го року?

Нині в моєму серці особливе місце займають дві бригади – 30–та, де я прослужив 15 років, і 128–ма. Думаю, кожен військовий не тільки 30–ї бригади, а всіх ЗСУ робив максимум для наближення до перемоги.

Росіяни, як завджи скористалися тим, що погано лежить. В даному випадку – незакритим кордоном. Наймасовіший захід російської регулярної армії відбувся саме на День незалежності, 24 серпня. А далі був Іловайськ.


.скріншот

Довідка. Собко Сергій Станіславович. 36 років. Народився на Вінничині. У 2005 р. закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Військову службу проходив у складі 30–ї механізованої бригади. Пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.
У 2007–08–му рр. виконував миротворчу місію у складі нацконтингенту в Косово.

2009–10–рр. – курси підвищення кваліфікації за кордоном: у Канаді вивчав англійську мову, у Норвегії – ведення бойових дій узимку, в Німеччині проходив курси офіцерів–спостерігачів, у США – підвищений 9–місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою.

У 2014 р. Собка зарахували в один із найстаріших вузів армії США — командно–штабний коледж у штаті Канзас. Він уже мав їхати на навчання, але почалися бої на Донбасі.


Легендарний рейдскріншот

27 липня 2014 р. батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95–ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур–Могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів ЗСУ і Прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська.

На початку 2015 р. брав участь у боях поблизу Дебальцева, зі своїми бійцями виходив з оточення.

У 2016–му році навчався в США.

У 2017–19–му рр. командував 128–ю гірсько–піхотною бригадою.

Нині здобуває освіту в Національному університеті оборони ім. Івана Черняховського.

Читайте також: Чому Савур-Могила була надважливою для ЗСУ і для російських окупантів – Сурков

Джерело: 5.ua
Если вы заметили ошибку в тексте, выделите его и нажимите Ctrl+Enter
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении {days} дней со дня публикации.
Опрос
За яку партію Ви проголосуєте, якби парламентські вибори відбулися найближчої неділі?
Дуейн Джонсон подарував ще один автомобіль
Девід Бекхем показав свою нову іграшку – створену спеціально для нього Maserati MC20 Fuoriserie Edition
Олександр Усик познайомився з найдорожчими автомобілями сучасності
Ілон Маск став "Людиною року" за версією журналу Time
Уилл Смит признался, что хотел уйти из жизни из-за домашнего насилия в семье
Мультимедіа
Білоруський КГБівець розговорився в українському полоні: цікаві факти
МІЛЬЙОННА БОТОФЕРМА ПОРОШЕНКА: як росіянин створив для «гетьмана» систему поширення фейків та зради (Відео)
Росія набирає в свою армію прихильників нацизму
Пленных в Попасной приказано убить (Перехоплення)
Російський загарбник залишив передсмертне послання рідному брату: закликає не їхати на війну в Україну