Люди навколішки зустрічають тіло загиблого розвідника морської піхоти Ярослава Журавля.
"Чотири дні. Щодня ми молили Бога, але дива не сталося", – каже ветеран Російсько-Української війни Дмитро.
Ярослав Журавель був поранений, попри узгоджений через ОБСЄ режим тиші, коли намагався витягти з поля бою свого командира і бойового товариша Дмитра Красногрудя. В евакуаційній групі, яку спорядили 13 липня, він ішов першим.
Востаннє живого Ярослава Журавля зафіксував дрон розвідки. На оприлюдненому відео він у білій касці і жилеті сам собі зупиняв кровотечу джгутом та шукав укриття. Однак евакуювати бійця з поля бою не вдалося. Згодом його тіло передали з окупованої території.
На війні Ярослав від 2015-го року. Спершу в мотопіхотному батальйоні, потім – у розвідці підрозділу морських піхотинців. Батько Ярослава пригадує, як просив його залишитися вдома.
"Кажу, сину, ну 5 років оце все. – Треба навчить, пацанів, тату. Страшно. – Він казав, кому страшно", – згадує батько Ярослава Сергій Журавель.
Однокласники Ярослава розповідають, які він пишався своїми двома доньками.
Попрощатися із загиблим Ярославом у рідному селі прийшли пів тисячі людей. Поховали бійця на місцевому цвинтарі.
В евакуаційній місії під обстрілами 13 липня загинув і військовий медик Микола Ілін із позивним "Естонець", ще один боєць був поранений.
Наталя Світлова, Олександр Пронський, Дніпропетровська область, "5 канал"
Джерело: 5.ua