13:25, 5 липня
Індійський малокубатурний крузер на перевантажених автомобілями київських вулицях виявися вельми доречним. Проте три дні нещадної експлуатації дозволили виявити і деякі недоліки цього мотоциклу.
Текст: Євген Гудущан
Фото: Андрій Яцуляк
Зараз у сегменті малокубатурних крузерів не так вже й багато пропозицій. Одна з найдоступніших, та до того ж не китайських, – Bajaj Avenger 220 Street. По суті, це прямий нащадок Kawasaki Eliminator 125, що успадкував від нього дуже багато технічних та дизайнерських рішень.
В Україні Bajaj Avenger 220 представлений у двох версіях – Street та Cruise. Відрізняються вони, головним чином, дизайном. Перший має нижчий руль, майже позбавлений вітрозахисту та не має такої великої кількості хромованих деталей. Коштують обидві версії однаково – $2380. Звичайно ж, версія Street більш доречна для міста, та до того ж має більш привабливий та вивірений зовнішній вигляд.
Пропорції та ергономіка
Для райдера зростом 178 см та вагою близько 90 кілограмів Avenger у версії Street, як то кажуть, “впритик”. Людям, які мають більший зріст, версія Street може здатися замалою і тут на допомогу прийде версія Cruise, яка має вищий руль.
Що ж стосується органів керування, то тут майже усе звично та досить зручно. Хіба що важіль заднього гальма хочеться опустити трохи нижче, аби не відривати ногу з підніжки за для його натискання. З рішень, які не для усіх мотоциклів стандартні, хочеться відмітити дуже зручний важіль перемикання передач, який можна натискати і носком і п’ятою.
Водійське сидіння зручне саме для міста – коли доводиться часто стартувати, зупинятись, поволі протискатись поміж щільних заторів, а відстані поїздок відносно невеликі. На трасі, вже після 30-40 хвилин безперервного руху, виникає бажання зробити невеликий привал та розім’ятись. Вся справа у формі сидіння – задня його частина досить широка, однак має випуклу середню частину і низькі боковини, тому, якщо відсунутись максимально назад, зростає навантаження на куприк.
Проте пасажирка зростом 174 см та вагою близько 60 кг на дискомфорт не скаржилась, і якби не примхи водія, могла б проїхати і більше без вимушених зупинок.
Потужність та швидкість
Bajaj Avenger 220 має дуже врівноважений характер. Двигун потужністю у 21 кінську силу не вимагає високих обертів та при цьому вельми пристойно розганяє байк. Стартувавши зі світлофора разом з Subaru Forester Turbo до швидкості приблизно 80 км/год, вдається триматись разом. Далі, звичайно, значно потужніша автівка виривається уперед.
Та в цілому Avenger зовсім не провокує на агресивне водіння. Гарний, як для мотоцикла такої кубатури, крутний момент на низьких обертах дозволяє рухатись на найвищій п’ятій передачі зі швидкістю близько 40 км/год, та відносно непогано прискорюватись не понижуючи передачу.
Реальна витрата палива коливаєтеся в районі 3-4 літрів на сотню. Втім, мотоцикл досить вибагливий до пального. Якісний 95-бензин він споживає без жодних проблем, а ось спроба заправити його спиртовим Е95 виявилась невдалою. Динаміка залишилась майже незмінною, проте при рівномірному русі байк почав смикатись і вимагати більших обертів двигуна.
Підвіска та гальма
Класична для мотоциклів такого класу підвіска дуже добре справляється з розбитими київськими вулицями. Та якщо їздити з пасажиром, то регулювання натягу пружин задньої підвіски доводиться викручувати майже на максимум – тоді пробоїв не трапляється взагалі. Для поїздок наодинці краще натяг ослабити, так поїздка стане комфортнішою.
Передні гальма дуже порадували. Чудова ефективність та інформативність навіть трохи провокують на відмову від використання заднього гальма, хоча для такого класу мотоциклів це нехарактерно. Що ж стосується заднього барабану, то свою функцію він виконує гарно, але інформативності хотілося б трохи більше.
Порадувала й маневреність – керувати на низький швидкості у щільному потоці машин дуже просто та легко. При цьому нахил вилки досить великий, що дає приємне відчуття стабільності на середніх та відносно високих швидкостях.
Що ж стосується швидкості, то варто запевнити, що власник Bajaj Avenger навряд чи буде часто розганятись більше, аніж 120 км/год. Комфортний “крейсер” – 80 – 110 км/год. При вищій швидкості двигун дає не дуже приємну вібрацію, при якій навіть зображення в дзеркалах заднього огляду стають розпливчастими. А при максимально заявлених виробником 130 км/год легкий мотоцикл вже стає нестабільним та починає нервово реагувати на мінімальні нерівності дороги та пориви вітру.
Якість та вау-ефект
Увагу оточуючих Avenger привертає легко. Завдяки приємній зовнішності та солідному звуку вихлопу у багатьох людей, що не мають ніякого відношення до мотоциклів, складається враження потужності та крутості цього байка. Незважаючи на те, що Avenger вже не новинка на ринку, ним активно цікавляться бажаючі увійти до мотоциклетного життя.
З огляду на відносно невисоку ціну, якість виконання Bajaj Avenger можна вважати прийнятною. Та все ж деякі недоліки були виявлені, щоправда для цього нам довелось звернутись до справжніх професіоналів з мотошколи Respect Industry.
Євген Калантай – інструктор мотошколи Respect Industry, чемпіон України зі стантрайдингу та володар діючого рекорду України з найбільшої кількості кругів, виконаних на задньому колесі мотоцикла.
Євген Калантай (зліва) після встановлення рекорду України з найбільшої кількості кругів, виконаних на задньому колесі мотоцикла.
На мою думку, Bajaj Avenger – це досить комфортний мотоцикл для початківців. У нього гарна підвіска, дуже хороші передні гальма. Мотоцикл не провокує на активну їзду. Проте з якістю є деякі питання. Наприклад, у цього тестового екземпляру вже хитається важіль перемикання передач (це допустимо для мотоциклів з пробігом, але не для нових), відкрутився та загубився один болт кріплення сидіння, дешево виглядають кнопки та пульти керування.
Крім того, для мотоцикла 2020 року випуску вже бажано було б мати систему ABS.
Але в цілому у бренду Bajaj непогана репутація – ці мотоцикли вважаються досить надійними. Думаю, що Avenger матиме дуже непоганий ресурс завдяки простоті конструкції.
Що ж стосується стантрайдингу, то просто так підняти цей мотоцикл на заднє колесо не вийде навіть у мене. Потрібно ставати ногами на заднє сидіння і навряд чи це буде легко. Вважаю, що робити це немає ніякого сенсу, адже у цього мотоцикла зовсім інше призначення.
Джерело: auto.24tv.ua