З одного боку, поетапне послаблення карантину дає надію, що вже зовсім скоро ми повернемося до звичного життя. З іншого – навпаки – ми все одно обмежені. Вже тиждень у нас працюють магазини, салони краси, стоматології, літні тераси кафе і ресторанів. Це, звісно, тішить нас із вами, але не тих, хто працює в цих сферах. Бо ключове нині залишилося на карантині.
Інфраструктура – стоїть. І через це українці не можуть дістатися роботи, до тих самих магазинів і перукарень. Треба або брати таксі, або йти пішки, або гуртуватися в один автомобіль по п'ятеро. Інших варіантів – немає.
І саме через навалу власного транспорту і за відсутності громадського – столиця, скажімо, увесь тиждень простояла в заторах. Це дратувало й обурювало всіх. Міські керманичі зараз просять запустити бодай метро, як в інших країнах.
Підземка не працює лише в Україні та Індії. У решті країн - Штати, Франція, Британія, Іспанія, Італія, Німеччина – метро не зупиняли. З обмеженнями, з певними інтервалами руху, але воно працює. І тому ці країни не мають транспортного колапсу. Але у влади, певно, свій план.
Попри протести людей вони транспорт усе одно не запускають. Прем'єр обіцяє зробити це в червні, а профільний міністр – наприкінці травня. Це означає, що чітких дат влада не має. А от в українців є чітке запитання: як дістатися на роботу? Наша Ірина Саєвич, яка теж постояла цього тижня добряче в заторах, шукала логіку в транспортних обмеженнях.
"От сьогодні пройшов 13 кілометрів і відповідно буду повертатися додому пройду ще 8 кілометрів", – каже киянин Клим.
Чоловік каже, що від початку карантину киянин Клим ходить на роботу пішки. Іншого вибору не було. До офісу міг дістатися лише на метро, але тепер воно зачинене.
Клим Братківський розповідає: "Якщо раніше я за 30-35 хвилин доїжджав, то зараз на півгодини там з хвостиком раніше виходжу. – Ну в четвертій ранку не прокидаєтесь? – Ні, звичайно, щоб прокидатися в четвертій ранку, це відповідно такий маршрут, що треба йти напевно кілометрів 30".
Чоловік мешкає неподалік костелу Святого Миколая, робота – на Подолі. Крім того, часто відвідує інші частини міста. Підрахував: за карантинний місяць находив майже 300 кілометрів. Його особистий рекорд – 24 за день.
І хоч коштів на проїзд не витрачає, каже: бути пішоходом теж витратно.
"Моя співробітниця їхала 15 кілометрів, всього 15 кілометрів. Заплатила вона 250 гривень, бо це був пік і тощо. Я наприклад, сьогодні пройду 18 кілометрів і нічого не витрачу, але безумовно, що зношується взуття, штани", – каже чоловік.
А от у продавчині Олени витрати від початку карантину зросли вдвічі. Жінка мешкає за сорок кілометрів від Києва. З області до столиці може дістанеться лише машиною, відповідно заправляє її частіше. Але більшість її односельців у скрутнішому становищі.
Олена Монастирецька, мешканка села Красилівка, каже: "Люди чекають близько двох-трьох годин, щоб доїхать. Якщо встане якась машина і підвезе. На велосипедах їздять. – 40 кілометрів? – Ну десь ближче, може в Бровари їдуть. Від села до Броварів 10-8 кілометрів, більш ніяк.
Як дістатися на роботу без транспорту? Це питання з 11 травня, коли уряд послабив карантин, непокоїть працівників ринків, кафе, ресторанів з літніми терасами, стоматологій, нотаріальних контор, салонів краси та інших закладів. Перукарка Ірина не має власної автівки, тож єдиний вихід – таксі.
Перукар Ірина бідкається: "Туди і назад 400 гривень. – А яка при цьому виручка за день? Ви хоч виходите в нуль, не буває такого, що у мінус? – Ну буває і в мінус".
Напливом людей одразу ж скористалися служби таксі. Ціни зросли в півтора-три рази. Наприклад, поїздка з лівого на правий берег Дніпра вартувала майже як потяг із Києва до Львова. Крім захмарних цін, зросла і кількість охочих скористатися спецтранспортом. У деяких районах черги на нього ледь не кілометрові. Як і затори.
Цією дорогою журналіст Ірина Саєвич щодня їздить на роботу. Від дому до офісу 6 кілометрів. Навігатор підказує – це 10 хвилин автівкою. Втім у реальності в заторі доведеться простояти щонайменше годину. В найгіршому разі – майже дві.
Щоб бодай якось розвантажити дороги, столичні чиновники запустили додаткові рейси громадського транспорту. А міський голова Києва, випереджаючи плани уряду, запропонував уже з 22 травня повністю відновити роботу наземного транспорту.
"Ми будемо постійно нарощувати кількість рухомого складу на маршрутах міста", – сказав Кличко.
До столичного бунту доєдналися також міський голова Дніпра і чільник Черкаської ОДА.
Голова Черкаської облдержадміністрації Роман Бондар сказав: "Питання, яке ми ініціювали, – це дозвіл на роботу внутрішньо обласного та міського транспорту".
А міський голова Дніпра Борис Філатов говорить: "Єдине, що ми можемо зараз зробити для вас з іншими міськими голоовами, це вимагати від влади не займатися самообманом".
Врешті почали говорити і про відновлення роботи метро. Кличко звернувся до уряду, аби київській підземці дозволили працювати з 25 травня. А у Харкові взагалі заявили, що закритий метрополітен – це загроза для безпеки людей.
"Після послаблення карантину багато хто вийшов на роботу і одразу виникло скупчення людей на зупинках і в громадському транспорті… Щоб уникнути наслідків епідемічного характеру, треба відкрити метрополітен", – каже Світлана Горбунова-Рубан, заступниця міського голови Харкова.
Україна – чи не єдина у світі, де метро на час карантину повністю опинилося під замком. Такий вигляд має підземка у США – країна лідер за кількістю інфікованих, так – в Італії, а це – Франція. А ось як зараз виглядає київський метрополітен.
Попри прохання міських голів, відновлювати роботу метро не поспішає ні уряд, ні президент.
"Нам взагалі не складно підписати папірець і хоч завтра відкрити метро або дозволити концерти. Але якими будуть наслідки? Мільйон захворілих?" – каже Володимир Зеленський.
Поки ж станції порожні, підземку готують до потенційного відкриття. На низькому старті "Укрзалізниця". Миють потяги, перевіряють системи вентиляції, міняють мастила, лагодять вагони.
Поки ж залізничники, працівники метрополітену й пересічні українці чекали "зеленого світла" для транспорту, автоперевізникам терпець увірвався. В різних містах країни вийшли на мітинги. Вимагали дозволити пасажирські міжобласні і міжнародні перевезення.
Перевізники Сергій Кривешко каже: "Нам вмирати від короновірусу чи нам вмирати від голоду?".
Наймасовіша акція протесту – у столиці. Перевізники припаркували в центрі понад сотню автобусів, якими до карантину виконували міжміські перевезення. Самі ж рушили до Кабміну.
Два дні пікету, шість годин переговорів із представниками профільного Міністерства та головним санітарним лікарем – і компроміс таки знайшли. Автоперевезення в Україні можуть запрацювати вже з 22 травня.
Перевізник Володимир Нетребенько каже: "Не пізніше понеділка має бути офіційне рішення. Ми його всі чекаємо. Схрестили пальці".
Чи дочекаються до понеділка відповіді? Наразі міністерство інфраструктури оприлюднило лише стратегію відновлення роботи транспорту. У три етапи.
На першому запустять:
Міські та приміські автоперевезення в межах району. Крім маршруток.
Внутрішньообласні маршрути
50% приміських потягів, які возитимуть людей з та на роботу в години "пік"
Потяги "Інтерсіті" далекого сполучення та нічний експрес
Внутрішнє авіасполучення
На другому етапі мали б відновити:
Міжобласні та міжнародні автоперевезення;
Роботу маршруток
Усіх приміських потягів та пасажирських потягів за графіком. Крім сезонних.
Третій етап це:
Потяги міжнародного сполучення, за потреби, сезонні пасажирські перевезення в Україні
Й міжнародне авіасполучення до країн, які відкрили аеропорти.
Метро у планах Мінінфраструктури не передбачене на жодному з етапів. Водночас, у стратегії уряду, яку оприлюднили наприкінці квітня, воно мало б запрацювати на останньому – четвертому етапі послаблення. До цього часу чиновники планують уже відновити роботу торговельних центрів, деяких навчальних закладів, готелів, спортзалів, кінотеатрів. Як при цьому діставатися на роботу без метро і чи не завмре місто у заторах?
Стратегія є, але які терміни її втілення? Міський голова Києва просить відновити роботу метро 25 травня. Головний санітарний лікар каже — це може статися на початку червня, у прем'єра свої прогнози — середина літа. Та ні у плані мінінфраструктури, ні в стратегії уряду точних дат роботи поки що не має жоден із видів транспорту. Лише умова — другий етап послаблення запустять, якщо впродовж десяти днів кількість інфікованих знижуватиметься, а кількість тих, хто одужав — зростатиме. Тож запасаємося терпінням й про всяк випадок звикаємо ходити пішки.
Ірина Саєвич, Микола Довгий, "Час. Підсумки тижня"
Джерело: 5.ua