У розпал пандемії коронавірусу і пов'язаного з ним скандалу із РПЦвУ, у мережу потрапив лист Запорізького митрополита Луки (Коваленка) Московському патріарху Кірілу, у якому він відмовляється від посади предстоятеля РПЦвУ. Листа опублікував "Духовний фронт України" із посиланням на видання "Передовая.info".
Як зазначається, у листі Лука з "благодарностью и глубочайшим почтением" ставиться до благословення Кіріла на те, щоб зійти на Київський престол і отримати титул "Блаженнейшего митрополита Киевского и всея Украины". Та через поганий стан здоров'я, цукровий діабет, Лука визнав себе недостойним цього звання: через "серьезный недуг не в силах всецело противостоять раскольническим силам".
У виданні йдеться і про те, що за посаду очільника РПЦвУ в Луки просили 2 млн доларів. Автори припускають, що саме неспроможність сплатити таку гігантську суму і є однією із головних причин відмови Луки.
Раніше різні джерела вже повідомляли, що в Москві мають намір змінити митрополита Онуфрія. Виходить, цей лист лише підтверджує таку інформацію. Про це говорили експерти відразу після отримання Томосу Православною церквою України.
Причиною заміни Онуфрія називають автокефалію ПЦУ і як наслідок – стрімке зниження впливу РПЦ на українців. Судячи зі змісту листа, таку ж причину озвучували і Луці. Адже він у своєму листі-відповіді пише, що "сегодня наша Матерь-Церковь переживает непростой период, связанный с неканоническим вторжением на нашу территорию и попиранием Константинопольским Патриархатом церковных прав верующих".
Інше питання: чому вибір Москви впав саме на митрополита Луку, а не митрополита Антонія (Паканича), який давно намагається посісти на цю посаду. Ще на межі 2019-2020 років у мережі говорили, що митрополит Антоній разом зі своїм благодійником і водночас головним спонсором РПЦвУ – депутатом Вадимом Новінським – їздили на аудієнцію до Кіріла і просили цю посаду для Антонія. Та зважаючи на те, що лист датується 19 березня, а за інформацією "Передовой", пропозицію Луці зробили у січні, напрошується висновок, що аргументи дуету Паканич-Новінський видались непереконливими для керівництва РПЦ.
Чим же керувалися в РПЦ, обираючи саме кандидатуру Луки?
Однією із головних причин може бути пряма вказівка із Кремля. Імовірно, провал із українського питання там приписали саме Антонію. Усім відомо, що в РПЦвУ він є "сірим кардиналом", який фактично керує цією нею від самого початку каденції митрополита Онуфрія, а може, навіть і довше. Тому і більшу частину провини за програш Росії на церковному фронті "возложили на него".
У Москві зрозуміли, що на такі ідеологічні посади потрібно ставити людей, для яких ідейна політика стоїть вище за власні владні амбіції та особисте збагачення. Адже митрополит Лука за час свого єпископства прославився як один із ідейних єрархів РПЦвУ, особливо від початку війни на Донбасі. Його заяви і вчинки, більшість із яких суперечили здоровому глузду, свідчили про відданість цього єрарха ідеї "канонічєской Цєркві".
Для прикладу можна згадати історію із трагічно загиблим хлопчиком, якого відмовився поховати підлеглий Луці священник. Сам Лука, попри ажіотаж у суспільстві через цей випадок, не лише не вибачився перед батьками, але й публічно похвалив свого горе-священника.
Також Лука різко висловлювався на адресу Вселенського Патріарха Варфоломія, критикував українську автокефалію. Зокрема, Вселенського Патріарха Лука в листах відкрито називав "вором", "розбійником", "вовком в овечій шкурі", "апостолом сатани". А сам об'єднавчий процес називав "сатанинським". Такої риторики не дозволяли собі навіть патріарх Кіріл і його права рука – митрополит Іларіон Алфєєв.
Це міг дозволити собі лише Запорізький митрополит. Багато експертів були вражені через такі епітети від Луки на адресу Варфоломія. Дехто навіть припускав, що в Луки проблеми із психікою, але ніхто й подумати не міг, що він це може робити за вказівкою Москви заради посади очільника РПЦвУ. Проте, зважаючи на згаданий лист, напевно, даремно. Адже фактично московський вибір був дуже гарно замаскований. По суті такий собі московсько-троянський кінь.
Версія, що Москва заздалегідь готувала Луку, може бути не випадковою. Лука був тимчасовим членом Російського Синоду саме у період початку об'єднавчого процесу в Україні. Саме Лука брав участь у засіданні Синоду у вересні 2018 року, коли РПЦ розірвала спілкування із Константинополем. Це була відповідь Росії на призначення Константинополем своїх екзархів в Україну для проведення консультацій щодо утворення Єдиної Помісної Православної церкви України.
Нагадаємо ще одну цікаву і важливу деталь того зібрання: відсутність на ньому очільника РПЦвУ митрополита Онуфрія. І, що не менш важливо, у цьому засіданні взяв участь саме Запорізький митрополит Лука. Тоді російські церковники спілкувались із Онуфрієм завдяки онлайн-зв'язку. Можливо, під час проблем зі зв'язком і зародилась думка про заміну самого Онуфрія, а сам Лука опинився "в нужном месте, в нужное время".
Окрім заяв до Вселенського Патріарха, митрополит Лука прославився і зверненням до Путіна у серпні 2014 року. Тоді він, на відміну від звернення до Вселенського Патріарха, не був таким різким у висловлюваннях і багатим на епітети, а назвав агресора "возлюбленным о Господе Владимиром Владимировичем" і закликав його бути миротворцем, наголосивши на великій силі "материнського прокляття".
Окрім цього, від початку війни на Донбасі митрополит вигнав зі своєї єпархії двох священників за їхню проукраїнську позицію – один із них доставляв допомогу українським добровольцям. Також Лука, як уродженець Донбасу, не раз відвідував Донбас і перетинав лінію зіткнення, мовляв, відвідати родичів. Ці та інші поїздки Луки стали темою для спілкування із працівниками СБУ в листопаді 2018 року. Окрім цього, Лука мав теплі відносини із багатьма т. зв. "донєцкімі" і політиками від "Партії Регіонів". Зокрема, з регіоналом Богуслаєвим. А добрий друг Луки, Олександр Пеклушенко, який обіймав посаду губернатора Запорізької області в часи режиму Януковича, й організовував загони тітушок і антимайдан.
Також владика Лука різко критикував українську владу за сприяння в об'єднавчому процесі Церкви. А восени минулого року підтримував так звану "формулу Штанмайєра".
Усі ці факти показують владику Луку з двох сторін. Перша – ідейність і вірність "канонічєской цєркві", а друга – лояльність до проросійських чиновників. Можливо, саме тому вибір Данилового монастиря впав саме на митрополита Луку. Утім побачимо, як він сам відреагує на таку сенсацію.