У руках автомат, на плечах – бронежилет, а в очах рішучість. Колишня куховарка – Тетяна чергує на посту.
"Коли потрібно, треба стати і в бронежилеті, з автоматом. Коли потрібно, стати з черпаком біля каструль", – переконана військовослужбовиця Тетяна.
За 5 років армійського життя жінка стала відповідальним бійцем і прагне бути взірцем для двох своїх доньок, які чекають на неї на Дніпропетровщині.
"Жінка ні в чому не поступається чоловікові. Я рахую, що ми так само виконуємо обов’язки на рівні них", – впевнена Тетяна.
За декілька кілометрів від Тетяни служить молодший сержант Юлія. Одягнути військовий стрій Юлія вирішила після народження дочки. У повноцінному декреті – майже не була.
Спочатку закінчила курси лідерства, потім стала командиром відділення, а згодом головним сержантом роти. Тепер мріє здобути офіцерську освіту.
За кілька кілометрів – бойовий пост Ніни. Навпроти нього окупований Слов'яносербськ, звідки бойовики будь-якої миті можуть завдати удару. Колишня старша медсестра реанімаційного відділення запевняє: вона завжди напоготові.
До війська Ніна пішла 2014-го, коли мобілізували одного з її синів.
Відтоді Ніна врятувала не одне життя. Жінка весь час там, де гаряче, а відстань до найближчої лікарні - кількадесят кілометрів. За ці роки звикла розраховувати лише на себе.
Ніна зізнається, на фронті їй все ж таки бракує деяких важливих для жінок речей.
А ще військові по-жіночому хочуть миру та спокою для для усіх українців. А посестрам, яких в українському війську служить близько 25-тисяч, бажають терпіння і мужності.
"Здоров’я, благополуччя, щоб їх чекали вдома чекали дітки та матері, побратими та чоловіки. Побільше тепла. Злагодженості в сім’ях, початіше дзвонили. І усього найкращого", – каже військовослужбовиця Тетяна.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"
[b][/b]
Джерело: 5.ua