18 лютого 2014 року протистояння на Майдані остаточно перетворилося на бойові дії. Рахунок жертв пішов на десятки. Силовики діяли дедалі брутальніше, та й у їхньому зовнішньому вигляді щось почало змінюватися.
Штатним завданням працівників прес-служби Внутрішніх військ було створення пропагандистської відеокартинки для внутрішнього використання, а також оперативна зйомка подій як у шерегах правоохоронців, так і на боці протестувальників у складі так званих груп документування протиправної діяльності.
Саме бригади, полки та окремі батальйони Внутрішніх військ були найчисельнішою силою, яка протистояла повстанню проти режиму Януковича. Але розповідати про це вони не поспішають.
Нові матеріали нададуть потрібні й цікаві свідчення не так про злочини – як про те, чим жили й чого хотіли люди, яким волею долі довелось боротися з тими, кому вони мали служити.
Найбільше оперативників цікавили очільники протестів, які керували діями протестувальників і вели їх за собою
Для ухвалення рішень керівництву МВС монтувалось оперативне відеозведення про акції непокори з детальною ідентифікацією ватажків – ім’я, адреса, телефон, що завгодно ще. Такі зйомки велись і до революції, і в об’єктиви камер тодішніх правоохоронців міг потрапити хто завгодно.
Отримані матеріали показують, що сам процес прихованої зйомки був небезпечним не лише для ватажків опозиції, діставалось і «тихарям». Так називали переодягнених у цивільне правоохоронців, які вели зйомку. Їх доволі легко ідентифікували.
Із загостренням конфлікту загрози ставали ще відчутнішими і реальнішими. Небезпека чигала навіть під час відкритої зйомки у шерегах силовиків. Та ще більшою була загроза потрапити під удар своїх.
"Для мене це такі болючі спогади 1 грудня. І саме тому, що я втратив багато знятого відео-матеріалу. Я не встиг витягнути карту пам’яті, коли мене почали представники "Беркуту" буцати, збили з руки камеру, розтрощили. Я втратив свідомість і втратив все відео за перше грудня," – Євген Роженюк, екскерівник прес-служби Північного командування Внутрішніх військ.
Масове побиття на Банковій, і серед іншого – брутальна й цілеспрямована розправа над журналістами стала однією з поворотних точок Євромайдану. І це розуміли по обидва боки барикад.
Вражаючі кадри поліцейської брутальності множилися
Відео від 22 січня 2014-го з голим козаком Гаврилюком на снігу облетіло весь світ. І його також оприлюднив правоохоронець – капітан міліції Антон Гусєв. Такий вчинок був його особистим протестом проти дій режиму Януковича. Він був змушений втекти до Польщі, щоб уникнути помсти.
Керівництво МВС зробило оргвисновки з інциденту. У правоохоронців почали перевіряти фотоапарати і телефони. Командувачі Внутрішніх військ прямо наказували бійцям не бити затриманих, щоб більше не ганьбитися.
Сумнозвісний заступник командувача "Беркуту" полковник Сергій Кусюк особисто керував найбрутальнішими акціями залякування, якими Янукович намагався зупинити хвилю протестів. Його достатньо оперативно ідентифікували журналісти та протестувальники, й полковник зник із поля зору.
Але оперативне відео свідчить, що Кусюк керував придушенням протестів до останнього дня – просто інкогніто. Він керував наступом "Беркуту" на Європейській площі 22 січня. Тоді силовики вперше вивели в центр міста бронетранспортер. Також він керував штурмом Майдану 18 лютого. Саме цього дня він кинув БТР на таран барикад, і повстанці його спалили.
Також на відео можна побачити таких персонажів: генерала Внутрішніх військ Володимир Гриняка, координатора спеціальних підрозділів Внутрішніх військ полковника Асавелюка, проросійський відеоблогера й самозваного журналіста Сергія Рульова.
Джерело: 5.ua