Сьогодні, 15 серпня, Україна відзначає професійний День археолога. До 2008 року свято в Україні було неофіційним. День археолога встановлено в Україні Указом Президента, в якому зазначено: "…враховуючи вагомий внесок українських учених-археологів у розвиток вітчизняної археології, дослідження, збереження, популяризацію археологічної спадщини України та на підтримку ініціативи громадськості".
Втім, за словами черкаського історика та археолога Михайла Сиволапа, наука археологія в Україні не розвинена і майже не фінансується.
"Казати про розвинутість в археологічній галузі в Україні, чесно кажучи, смішно. Держава взагалі не розуміє, для чого їй наука. І це стосується не тільки археології, а й інших наук. Студенти не дуже хочуть йти на археологію через те, що це не престижна професія. Серед тисячі людей, які пройшли повз мене, стало археологами лише кілька. Це такі собі фанатики, які працюють за ідею", – розповів Михайло Сиволап.
За його словами, в Черкаській області працює лише 10 археологів, а в Україні таких людей – 150. При низькому фінансуванні й заробітку археологів в Україні часто називають волонтерами, бо на будь-яку експедицію їм потрібно власноруч шукати інвесторів чи викладати гроші з власної кишені.
"Я є директором Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини. Наш музей мав спільно з Інститутом археології дослідну експедицію. Ми близько місяця тому з неї повернулися. Пробули там три тижні. Начальник цієї експедиції від інституту археології фактично за свій кошт її фінансував. Кожен день експедиції йому обходився в 1000 грн. Він спокійно міг ці гроші використати, десь поїхати на відпочинок, ніж витрачати на археологію", – розповів Сиволап.
Археолог із сумом порівняв розвиток археології в інших європейських країнах і нагадав, що ці країни, є вдвічі, а то й в чотири рази менші за територією. За його словами, таким чином українці власноруч забувають свою історію і не вчаться на помилках.
"Наприклад, у Радянському Союзі було 600 археологів в Україні, зараз їх залишилося приблизно 150, які постійно і фахово цим займаються. Для порівняння – в сусідній Польщі, яка дещо менша за територією, 6 тис. археологів. У таких країнах як Німеччина, Велика Британія, близько 10 тис. археологів. Маленька Велика Британія, яка в чотири рази менша за нашу територію, має високий рівень науки, тому там майже нічого не пропадає", – зауважив вчений.
В Україні, за словами історика, близько мільйона людей займаються, так званою чорною археологією: розграбовують національні пам'ятки і продають за шалені гроші на відкритих інтернет-порталах. Втім ні поліція, ні СБУ не втручаються в ці справи. Так, за даними Інституту археології, Україна щороку на такому ринку втрачає національних пам'яток щонайменше на 100 тис. доларів.
Коли в Україні грабують національні пам'ятки і продають історичні реліквії за тисячі доларів різним колекціонерам, у тій самій Великій Британії археологи можуть знайти якийсь скелет і за невеликий проміжок часу визначити біографію цієї людини, де вона народилася, від чого померла і на що хворіла. Інколи сучасна техніка може вичислити навіть ім'я цієї людини.
"А в нас більш як мільйона людей ходять по країні з металошукачами, розграбовуючи її. За 50 років вони знищать більшість історичних пам'яток національного рівня. Археологія потрібна, бо це одна з наук, яка стосується нашої колективної пам'яті. Людина без пам'яті, з амнезією, є інвалідом. Так само і в суспільстві. А наша історія ще й дуже значною мірою забута і не вивчена", – зауважив археолог.
Михайло Сиволап зазначив, що чорні археологи шукають не лише цінні метали, але вже перейшли на кераміку. Такі люди, за його словами, мають кращу техніку, більше металошукачів, а інколи бувають й небезпечними.
"Це люди, які до археології зовсім не мають стосунку, але мають достатньо грошей і впливу. Скільки ми їх разів бачили: і озброєних, і на джипах, і прекрасно екіпірованих. Куди там нашим експедиціям. Грабується все. Їх нічого не зупинить. Вони кажуть, що, мовляв, збирають ці реліквії на полях. Та навіть коли табличка національної пам'ятки висить, все-одно грабують, ще й табличку можуть прихопити", – запевнив Сиволап.
Він розповів, що в Чигиринському районі було знайдено дві печатки Богдана Хмельницького, які є на відбитках багатьох історичних документах. Ці печатки зараз – у заможних колекціонерів, хоча мали б перебувати в музеях.
"Ці печатки були знайдені на об'єкті, який я досліджував з 1994 року. Я б, може, їх теж знайшов, якби тоді в мене був металошукач. Одну з печаток продали на "барахолці" в Черкасах за 2 тис. доларів. Тут же якийсь чоловік під'їхав на київських номерах на джипі і перекупив її за 25 тис. доларів. Наскільки мені відомо, печатка зараз перебуває в нього десь у Броварах. Схожа ситуація була і з другою печаткою", – поділився археолог.
Він зауважив, що такі речі, як печатки Богдана Хмельницького, є унікальними і повинні належати до речей національного рівня, і що держава мала б насильно викуповувати такі реліквії в людей.
"Я не знаю, як держава може миритися з тим, що так відкрито все крадуть. І таких фактів море. В нас відкрито діє інтернет-портал чорної археології, де відкрито продають і відрито купують. І що СБУ не знає це? Та все вона знає. В жодній нормальній європейській державі таке неможливе. І там подивишся, які речі продають – просто жах. Це унікальні речі, яких немає в наших музеях", – розповів Михайло Сиволап.
Попри гнітючу ситуацію з археологією в Україні, науковець не здається і нещодавно став ініціатором вже згаданого вище археологічного музею Середньої Наддніпрянщини в Черкасах. У галереї історичних реліквій, площею 21 кв. метр, можуть представити пам'ятки без винятку всіх епох і провести екскурсію, не гіршу, ніж в обласному музеї, який має 3 тис. кв. метрів.
Нагадаємо, раніше 5.ua повідомляв, що в Києві на Подолі знайшли скарб римських монет.
Джерело: 5.ua