Ви думаєте, новий дорогий позашляховик і знання місцевості гарантують вам успішні поїздки в будь-яку погоду? На жаль, стихія не зважає на наш статус і рівень добробуту і підносить свої сюрпризи всім без розбору.
У минулі снігопади бізнесмен з Олександрії, що на Кіровоградщині, Олександр К. на собі відчув, що таке сюрпризи української зими. Звична поїздка в сусіднє місто перетворилася для нього на справжню пригоду, що дала цінний досвід з виживання в зимових умовах. Олександр люб'язно поділився своїми враженнями з журналістами Авто24.
Здавалося б, рукою подати…
“До сусіднього Кременчука рукою подати, трохи більше півсотні кілометрів, і я з колегою відправився туди як ні в чому не бувало – просто вийшовши з офісу з портфелем. Зранку йшов легкий сніжок, великого морозу не було, нічого не віщувало неприємностей. Тим більше, у мене свіжий позашляховик Mercedec останньої моделі, на правильній зимовій гумі, і я їжджу по країні абсолютно впевнено.
Після обіду, виїжджаючи з Кременчука назад додому, зауважив, що крім снігопаду піднявся вітер, і стало тепліше – температура піднялася до нуля градусів. Падаючий сніг став мокрим, почав заліплювати вікна машини, але я додав потужності обігрівача і включив всі обігріви, які є, вікна очистилися.
Снігу на дорозі стало більше, снігоочисна техніка шляховиків проїжджала, мабуть не так давно, але снігопад явно випереджав її. Та ми особливо не хвилювалися, адже були впевнені в своїй машині, та й до Олександрії залишалося не більше тридцяти кілометрів, зазвичай це хвилин п'ятнадцять-двадцять їзди. Правда, добре знайома дорога в заметіль вже виглядала незвично: стала рівною, гладкою, місцями зрівнялася з кюветом.
Перші тривожні думки у мене виникли, коли ми стали натрапляти на автомобілі, що стоять просто на дорозі: це були легковики, які не могли їхати далі, тому що загрузли в снігу. Спочатку я міг об'їжджати їх, але потім помітив, що і сам все частіше і частіше буксую. Та ділянки з глибокими наметами снігу змінювалися більш-менш проїзними, і я продовжував рух додому.
Проте, все частіше доводилося зупинятися, здавати назад і набирати розгін, щоб просунутися далі. Поки я нарешті не зрозумів, що це безглуздо. Машина буксувала, я давно включив привід 4х4 і всі блокування, потужності мотора вистачало, але колеса крутились марно. Дорожні шини, хоч і зимові, преміальної марки, не справлялися. Глибина снігу часто перевищувала кліренс, Mercedes майже "сідав на живіт". Зрештою зупинилися остаточно. Спочатку ми з колегою сміялися і жартували, але пізніше зрозуміли, що веселитися мабуть і не варто…
Як вижити в заметіль
Приблизно через годину ми зрозуміли, що відкопувати нас поки ніхто не збирається. На щастя, покриття мобільного зв'язку було більш-менш стійким, я почав телефонувати у відповідні служби, в тому числі великим керівникам. Нам повідомили, що рятувальники з відповідною технікою вже пробиваються до нас.
Незабаром стало зрозуміло, що просто так сидіти і чекати не вийде. Так, пічка добре обігрівала салон, але дуже скоро машину стало замітати з усіх боків. Але ж потрібно було забезпечити надходження повітря в двигун для охолодження і для системи живлення, а ззаду потрібен був простір біля вихлопної труби. Інакше двигун міг заглохнути, і ми залишилися би без опалення. Тому доводилося час від часу виходити назовні і відгрібати сніг від капота, заднього бампера і дверей. З завданням щодо капота і вихлопної труби ми справлялися, а дверка, що відкривається, у нас залишилася незабаром тільки одна – інші замело.
Необхідність часто виходити “на вулицю” потягнула за собою проблему вологи в салоні, адже ми щоразу заносили з собою в машину масу снігу, налиплого на одяг і взуття. Окрім того, пристойні порції снігу задувало в машину вітром при кожному відкриванні дверей. Сніг в теплі машини танув, і в підсумку у нас на підлозі стояла неглибоким шаром вода. Відповідно, черевики і одяг теж стали мокрими.
Через кілька годин я помітив, що у нас закінчується паливо. Для штатної поїздки його було достатньо, адже дизельний Mercedes ML в цілому машина економічна. Але на холостому ходу двигун споживав близько літра палива на годину, а нам довелося стояти в цілому шістнадцять годин. Тому у нас до вологості в салоні додався холод, і поповнити запас солярки вдалося тільки вночі, після приїзду перших машин рятувальників.
До речі, про рятувальників. Ми зрозуміли, що вони не дарма пробивалися до нас так довго: проблему створили самі водії. Якби всі машини стояли в ряд, в одній смузі, то бульдозери і грейдери рухалися б рівно, розчищаючи проїзд для машин хоча б в одну сторону. Але багато заметених машин стояли криво і навскіс, займаючи всі смуги.
Через них потужна техніка шляховиків не могла пройти і зробити основний проїзд, їм доводилося зупинятися, щоб відкопати кожну машину, зробити для неї нову кишеню в снігу і відтягнути її туди. А автомобілів на нашій ділянці траси Миколаїв – Полтава було десятки, якщо не сотні. На щастя, не було відчутного морозу, а то й не знаю, як би вдалося провести в чистому полі фактично півдня і ніч.”
На основі досвіду заметених снігом мандрівників ми можемо зробити коротку інструкцію для всіх, хто подорожує взимку.
Машини, зупинені на дорозі як годиться, ускладнюють її розчищення від снегу й надовго затримують рятувальників, які поспішають на допомогу.
Якщо вас замело на заміській дорозі:
Чого не можна робити:
Панікувати. Спокійно оцініть ситуацію, для отримання загальної картини спробуйте отримати інформацію з інтернету, радіопередач або зателефонувавши знайомим. Майте на увазі, що ваш найголовніший козир в тому, що у вас є дах над головою і тепле укриття у вигляді автомобіля. В умовах типової української зими це не дасть вам загинути.
Кидати машину і йти пішки. Навіть якщо ви знаєте, що населений пункт недалеко, не поспішайте йти туди пішки. В заметіль легко заблукати, і тоді ризик постраждати від переохолодження зросте в рази. До того ж рятувальники швидше знайдуть в заметах більший об'єкт – машину, ніж одиноку людину.
Маневрувати машиною по смугах дороги, коли ви вже втрачаєте хід. Погано, якщо ви зупинитеся не в один ряд з іншими автомобілями – це затримає просування рятувальників.
Вирушати в дорогу з напівпорожнім баком. Хоч це і непросто з точки зору фінансів, щоб вижити в далеких поїздках взимку, бак потрібно тримати максимально наповненим. Тим більше, часи, коли в колонах рятувальників йшов бензовоз для підзаправки заметених машин, вже минули.
Що робити
Стояти на чистому місці. Зрозумівши, що просування доведеться припинити, зупиніться не там, де ви остаточно застрягли, а на ділянці дороги з найменшим шаром снігу: тут вашу машину буде замітати менше, і вам доведеться рідше виходити для очищення простору перед капотом і вихлопною трубою.
Розповісти про себе. Телефонним дзвінком або іншим способом (через водія проїжджаючого потужного позашляховика, по рації далекобійників) повідомте рятувальникам або рідним про вашу проблему і про місце зупинки.
Одяг та взуття. Той з вас, хто виходить з машини в заметіль, повинен бути одягнений в найбільш стійкі до вологи одяг і взуття. Є сенс мінятися, щоб для почергового виходу на вулицю у вас була одна мокра куртка на всіх. Поверх взуття можна одягати поліетиленові пакети: це неестетично, але довше збереже ноги і підлогу в машині сухими.
Лопата. Майте в багажнику хоча б невелику лопату, разом з повним баком це найважливіша умова будь-якої заміської поїздки взимку.
Рекомендація Авто24
Незалежно від вашого статусу і добробуту, ставтеся до зимових поїздок серйозно. Найнадійніший автомобіль, найпрестижніша банківська картка будуть безсилі перед стихією, яка розгулялась, і вам доведеться покладатися тільки на себе і на те, що є у вас в багажнику.
Джерело: auto.24tv.ua