Враховуючи дії, які нині вчиняє Російська Федерація, а також те, як вона їх висвітлює, виникає бажання озирнутися і згадати, як агресори починали війни у двадцятому столітті.
Вже на початку жовтня 1939 року Кремль, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, заявив про свої претензії на країни Балтії. В ультимативній формі Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії запропонували підписати угоди про взаємодопомогу, за якою СРСР зміг би розмістити на їхній території війська. Погодилися усі, і лише Фінляндія, попри тривалий політичний тиск, відмовилася. 26 листопада СРСР заявив про обстріл своєї території фінською артилерією.
26 листопада 1939 року. Москва, Кремль. Йосип Сталін на таємній нараді каже всього одне речення: "Давайте почнемо сьогодні".
Газета "Правда" на першій шпальті розміщує статтю, в якій прем'єра Фінляндії називають шутом гороховим. А вже по обіді з'являється офіційне повідомлення СРСР про нібито обстріл фінами прикордонного села Майніла, в результаті якого буцімто загинули 4 червоноармійці, 9 поранено. Увечері того ж насиченого подіями дня нарком закордонних справ СРСР Молотов викликав посла Фінляндії Іріо-Коскінена, щоб вручити йому ультиматум. У ньому йшлося про рішучий протест з приводу ситуації, яка сталася і вимагалося терміново відвести фінські війська від кордону на Карельському перешийку вглиб Фінляндії на 20-25 км.
Фіни, очевидно, не бажаючи загострення, поквапилися з відповіддю, в якій було наведено результати їхнього розслідування інциденту. У своїй відповіді посол Фінляндії доповів, що відповідно до розслідування постріли дійсно були, але стріляли з радянської прикордонної території близько вищезазначеного села.
"Хоча і немає конкретних мотивів для того, щоб, згідно з Вашою пропозицією, відвести війська з прикордонної лінії, мій уряд, проте, готовий приступити до переговорів з питання про обопільне відведення військ на зазначену відстань від кордону" – йшлося в повідомленні.
Ні абсурдність звинувачень, ні готовність фінів до переговорів, ні реакція міжнародної спільноти уже не могли зупинити Сталіна. 29 листопада СРСР розриває дипломатичні відносини з Фінляндією, а 30 листопада одразу п'ять радянських армій переходять кордон. Війна при цьому не оголошується.
Перед світом Сталін починає гру у Фінляндську народну, перепрошуємо, демократичну республіку. 1 грудня 1939 року СРСР на своїй території створило маріонетковий уряд ФДР з числа радянсько-фінських комуністів і одразу визнало його легітимним, всупереч визнаній світом Гельсінській хунті.
Газета "Ленінградська правда", грудень 1939 року:
"Ми йдемо в Фінляндію не як завойовники, а як друзі і визволителі фінського народу від гніту поміщиків і капіталістів. Ми йдемо не проти фінського народу, а проти уряду Каяндера-Еркко, який гнобить фінський народ і спровокував війну з СРСР".
Ще на стадії переговорів з Фінляндією, Сталін уже почав формувати в СССР так звану Фінську народну армію, яка мала складатися переважно з фінів і карелів. Однак виявилося, що після хвилі репресій, людського ресурсу просто не вистачає. Тож до "апалчєнія" почали записувати усіх світловолосих. Ними переважно виявлялися білоруси.
У штабі так званої радянської фінської армії ходив такий жарт: "Ми не знаємо, чи є фінські міни, але точно знаємо, що є мінські фіни".
Штаб корпусу очолив комбриг Романов, який відтоді став Райкасом, а політвідділ — Терешкін, який із жовтня 1939 до квітня 1940 року звався Тервоненом. Лише командувачем так званої Фінської народної армії був справжній фін Аксель Анттіла — кадровий офіцер Червоної армії, якого 1937 року репресували, а 1939 року — терміново повернули з ГУЛАГу. Утім, армія та виявилася придатною хіба для пропаганди і в боях проти фінів діяли регулярні підрозділи Червоної армії. Попри перевагу СРСР в чисельності армії, авіації і танків — один до дев'яносто! — фіни давали бій на кожному клаптику своєї землі.
Фінська армія відбилася в результаті того, що їм вдалося зберегти керованість армії. Міцно тримаючись разом, вони зберегли всі свої можливості і не були розбиті десь на периферії. Крім того, фінська армія, не зважаючи на серйозні втрати, почала збільшуватися через те, що до її складу почали входити нові і нові добровольці, демобілізовані. Фактично ж, як структуру, Фінляндію Радянському союзу не вдалося розбити.
Після жорстоких бомбардувань Гельсінкі, яке забрало життя тисяч цивільних, Ліга Націй виключила зі свого складу СРСР. Радянський Союз заявив про фальсифікацію рішення і висловив задоволення, що не скутий міжнародними договорами тепер матиме розв'язані руки.
Однак у маленькій Фінляндії по цих руках добряче надавали. Значних втрат Червона армія зазнала штурмуючи так звану Лінію Манергейма — систему оборонних укріплень у Карелії. На Східному фронті менш чисельним фінським військам вдалося оточити одразу кілька дивізій червоноармійців і вщент їх розбити. І хоча радянсько-фінська війна завершилася навесні 1940 року підписанням мирного договору, за яким СРСР захопив частину фінських територій, ціна цих земель виявилася для Червоної армії непомірно високою. 150 тисяч загиблих і 325 тисяч поранених або обморожених — загалом майже півмільйона чоловік.
На боці фінів воювали загони добровольців із числа інших народів, зокрема один підрозділ був сформований з українців. Командував ним легендарний Юрій Горліс-Горський — автор роману "Холодний Яр".
Після провальної фінської кампанії СРСР практично без боїв анексував Литву, Латвію та Естонію. За все тим же пактом Молотова-Ріббентропа. Радянський Союз ще 50 років приховував підписання цього документа. Сьогодні Путін, єдиний зі світових лідерів, не бачить у ньому нічого поганого. То може Путін і досі вважає пакт Молотова-Ріббентропа чинним?
Джерело: 5.ua
