Нині йому б виповнився 81 рік: цього дня народився борець за незалежність України Василь Стус

Цього дня народився видатний український поет, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху Василь Стус. Про таке написав на своїй сторінці у Twitter Президент України Петро Порошенко.

"81 рік тому народився Василь Стус – поет, мислитель, дисидент, який до останнього подиху боровся проти тиранії. На долю випало багато страждань, але він залишився чесним і непохитним борцем, людиною з відкритим і хоробрим серцем. Пам'ятаємо українського Героя!" – написав Порошенко.

Василь Стус народився 6 січня 1938 року на Вінниччині, але його дитинство і юність минули на Донеччині. Навчався в Донецькому педагогічному інституті, трохи вчителював на Кіровоградщині. Під час навчання і служби став писати вірші. Його перші публікації з’явилися в 1959 році в "Літературній Україні". Восени 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР. У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві взяв участь в акції протесту. За це його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ, пише "Укрінформ".

У січні 1972 року його вперше арештували. Впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Після повернення восени 1979 року до Києва він приєднався до гельсінської правозахисної спілки. Попри те, що його здоров’я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі.

У травні 1980 року він був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Покарання відбував у таборі особливо суворого режиму. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку.

28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Загинув у ніч з 3 на 4 вересня, в карцері, можливо, від переохолодження. Офіційна версія смерті поета – зупинка серця. Василь Стус був похований спочатку на табірному кладовищі і лише у 1989 році разом із побратимами – Юрієм Литвином і Олексою Тихим був перепохований на Байковому кладовищі Києва.